Misha Sydorenko - Références et Itinérance le magazine d'art comtemporain l'Univers des Arts n°212, été 2023 par l'historien de l'art Robert Fohr |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Misha Sydorenko est un artiste ukrainien que j’ai découvert à l’occasion d’une exposition rétrospective personnelle présentée en juin 2022 à mairie du VIe arrondissement de Paris, où l’on pouvait voir notamment des paysages, des nus et des scènes mythologiques d’une belle originalité. Son "Allégorie de l'automne", une œuvre nourrie de la « Judith » de Giorgione, admirée par l’artiste à l’Ermitage, et qui, comme métaphore de la féminité et de la fécondité, renouvelle avec vigueur et grâce un genre traditionnel, fait maintenant partie de la collection de Musée des Avelines à Saint Cloud. Je tiens par ailleurs à souligner, pour écarter toute accusation de complaisance, que l’émergence de ce jeune peintre dans le paysage artistique français a commencé avant que la Russie n’engage une guerre qui atteint un peuple souverain et mine les équilibres géopolitiques. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Misha Sydorenko : l'art qui unit l'Ukraine et l'Europe | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
RFI - Paris, France par Ksenia Zhornokley (en ukrainien) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Misha Sydorenko s'est depuis longtemps imposé dans le cercle des artistes français, amateurs d'art moderne et critiques. Il semblait que les talents ukrainiens étaient toujours appréciés. Mais se faire reconnaître dans la capitale de l'art mondial, c'est une certaine hauteur à laquelle aspirent les artistes du monde entier. L'Ukrainien a réussi à le faire en un temps record. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Égéries de Pierre Cardin à la galerie Depardieu
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Misha Sydorenko, peintre ukrainien, salué à Paris
Misha Sydorenko, peintre ukrainien de Lviv, manie le pinceau et les couleurs avec une vigueur slave teintée de romantisme. Des paysages, des femmes, une peinture généreuse jusque dans la |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Le Sénat accueille la nature avec les prix du Fonds culturel de l’Ermitage
Dans le palais du Jardin du Luxembourg et en présence de personnalités politiques dont l’Ambassadeur d’Ukraine Vadym Omelchenko, Martine Boulart, présidente du Fonds culturel de l’Ermitage, avec Alain Baraton son président d’honneur, doit remettre le 24 octobre 2022 le 9e prix de sa fondation à l’artiste ukrainien Misha Sydorenko pour son œuvre Les chants des Vallons. Une femme nimbée de couleurs chaudes portant une corbeille de fruits, telle est cette Allégorie de l’automne, « saison dorée » féconde pour Misha Sydorenko dont l’œuvre peint confère au réel une dimension sacrée, dévoilant un impressionnisme à tendance mystique. Lors de cette cérémonie, ce tableau fera l’objet d’une donation à la ville de Saint-Cloud.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Une peinture ukrainienne fougueuse à Armor Lux
Jean - Guy Le Floch , le patron d'Armor Lux , est ravi d'accueillir deux artistes peintres ukrainiens dans ce qui d'ordinaire est un réfectoire pour les salariés et joliment sublimé en galerie , le temps d'un été . « C'est Henry Le Bal qui m'a soufflé l'idée , cela fait plusieurs années que nous travaillons ensemble , et cette année , étant donné le contexte , cela nous plaît de jouer la carte de la solidarité en accueillant deux artistes ukrainiens . » Sans pour autant être un collectionneur, Jean-Guy Le Floch aime mettre l’art au cœur de son entreprise en exposant des toiles. « C’est quand même plus agréable pour les... Lire en ligne
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
À Quimper, deux peintres ukrainiens exposent leur message de résistance à Armor Lux
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Jean-Pierre Lecoq Maire du 6e arrondissement, Conseiller Régional d'Île-de-France sur twitter |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Le texte consacré de travail de Misha Sydorenko dans l'Anthologie d'art contemporain ukrainien : Idées, sens, interprétations des beaux-arts : pensée théorique ukrainienne du XXIe siècle, 4e volume, Roman Yatsiv, Académie nationale des sciences d'Ukraine, 2022, pp. 661-672 (980 p) ISBN 978-966-02-9755-5. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Misha Sydorenko - Le Sens du Sacré le magazine d'art comtemporain l'Univers des Arts n°206 par critique d'art Thibaud Josset |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
"Peintre ukrainien établi en France, Misha Sydorenko est un artiste à l’écriture intemporelle et universelle. Son approche de l’histoire des arts dans laquelle il inscrit sa création avec autant de passion que de justesse, le classe dans une catégorie d’artistes à part, qui portent au front la couronne des individus-rois de leur univers en même temps que la modeste marque des serviteurs dévoués de l’art..." | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ouest-France dimanche 14 juillet 2019 Le Quimpérois Henry Le Bal, qui dirige la Galerie de Bretagne, rue du Frout, a invité deux artistes ukrainiens pour son exposition d'été au club house du golf de Kerbernez, à Plomelin.
Le rendez-vous
Des œuvres internationales
Véronique MOSSER. Ouest-France
Avec l'Ambassadeur d'Ukraine en France M Oleg Shamshur
La France et l’Ukraine ont depuis fort longtemps une tradition de dialogue culturel. Cela remonte à l’époque où Henri I fut marié à Anne de Kiev (XI°siècle) puis cela a continué jusqu’à nos jours dans tous les domaines culturels.
Vous en souhaitant bonne reception nous vous prions de bien vouloir accepter, Madame, Monsieur, l’expression de nos salutaions distinguées.
Oleg Shamshur, l'Ambassadeur d'Ukraine en France
Le texte pour le catalogue d'exposition collectif à la Maison des Arts Antony
Le peintre Misha Sydorenko est né et a grandi en Ukraine. Il entame une série de voyages à partir des années 1990, notamment aux États-Unis, qui viennent nourrir leur peinture, loin de la vogue du réalisme social alors prôné par le régime soviétique dans leur pays natal. Ils se sont récemment installés à Paris, une ville qui les fascine et inspire largement leurs dernières œuvres. La vie cosmopolite et vagabonde de Misha Sydorenko se retrouve dans ses œuvres, nous invitant à voyager avec lui.
Misha Sydorenko est un artiste figuratif. Il peint des paysages, des scènes de genre et des nus, à partir de souvenirs et d’esquisses dans la nature. Sa technique est expressive, il y a beaucoup de relief dans ses œuvres. Avec des mouvements vifs, il superpose des couches de matières, d’abord du noir et du blanc pour les fonds, sur lesquels il appose tel un palimpseste des couleurs en demi-teintes. Il entretient un rapport tactile à son travail et n’hésite pas à utiliser ses doigts pour étaler sa peinture. Il joue sur des harmonies colorées subtiles, tel un musiciens avec ses notes, suggérant ses impressions et ses émotions. Pour lui, peindre est une manière d’exprimer ses sentiments : une fois le dessin préparatoire exécuté sur la toile, l’artiste se laisse guider spontanément par la peinture et ses émotions au fur et à mesure de sa création.
Son travail reflète de nombreuses influences et une connaissance de l’histoire de l’art européen, qu’il mêle habilement pour créer un style original : la touche subjective des impressionnistes comme Claude Monet, le style postimpressionniste d’un Pierre Bonnard ou d’un Édouard Vuillard, ou encore les contours dilués et le rythme de l’expressionnisme allemand comme dans les œuvres d’Oscar Kokoschka.
ʺ[…] Ma peinture commence par une idée. Je peins rarement directement devant l’objet. Une peinture doit grandir à l'intérieur de moi. [… ]J'aime à créer de la différence sur mes toiles en les accentuant avec des empâtements plus prononcés, jouer avec les reliefs et utiliser de fines couches de peinture. […] C'est le moment du mystère. Je progresse dans l'inconnu. J'exprime mes sentiments. Je crée… L'atmosphère, l'humeur, l’émotion jouent un rôle important dans mes tableaux. Mes peintures sont comme une poésie. […]ʺ
Chloé Eychenne, critique d'art pour le catalogue d'exposition collectif à la Maison des Arts Antony
“Tete-a-tete” with Mykhailo Sydorenko
Mykhailo Sydorenko’s passion for painting has become even closer to his lifestyle, to casual reactions on human and nature; in addition, it is also an incentive for navigating uncharted waters of beauty. Together with his wife Natalia Kruchkevych he seeks the winds of poetic and metaphorical changes that would add freshness to his method of painting, and drive him deeper into aesthetic layers of his own artistic consciousness. The name of the new personal exhibition is “Tete-a-tete” – a symbol of this special status of sublimation, in which the artist’s new colorful revelations are born. Sydorenko’s path to such rapid dynamics of self-reflection lies within his character. Finishing the school of Samuel Fleisher Art Memorial (Philadelphia, US), and Philadelphia Sketch Club in 1995, and Lviv Academy of Arts in 1999, the young artist has set the priority of plein-air painting practice, which organically transformed into the systematic studio work with nature in its various genre and theme projections. Many of his works are made outdoors – in mountains of Carpathians and California (US), in the bright and open environment of the Atlantic and later Mediterranean, in the atmosphere of Venice and Paris Montmartre. Thus the power of his painting temperament increasing, and the sensory experience of his are strengthened. With every new effort, Sydorenko moved away from external formal features of the academic school, while approaching to his own territories of easel painting with classical derivatives from French Impressionism, Post-impressionism, and Colorism. However, this creative period of the Ukrainian artist turned out to be temporary too, as his strong-willed creative character sought symbiosis of subjective and analytical components. The inspiring source would take internal adaptation, would merge with the emotional identity of the artist. The artist had increasingly challenged the principles of plasticity in organization of the canvas as he sought optimal presentation of certain metaphysical states of his soul in a particular moment he experienced. In this way his artistic language has sharpened its detail; the light, color, and texture merged into a single stream of the always unique “aesthetic ecstasy.” Thanks to these concerted efforts his works were born, full of passion and vitality. The paintings of Mykhailo Sydorenko with their distinctly romantic agenda may seem remote from modern socio-cultural context. In fact, the essence of the artist appeals to the eternal values of a human in their quest for universal harmony with nature. The most important in this is the ideological and aesthetic messages of the author. A nude model in interior, boats at the pier in some Italian town, remote from civilization, majestic and monolithic mountains and canyons, golden domes of Venetian churches – all those compose a holistic platform for values and semantics in the humanistic model of Mykhailo Sydorenko. The artist uses the materialized authenticity of synthetic painting to invite the viewer for a tete-a-tete in a reflection upon the true value of human life.
Це дещо несподіваний для львівського малярського середовища художник. І річ навіть не в тому, що, крім навчання у Львівській національній академії мистецтв, він має за плечима також мистецькі студії у Філадельфії, а в його настанові безупинно відкривати для себе світ і нові горизонти та рухатися вперед. Це стало стилем його життя. А з цього стилю, із постійного занурення у зарубіжне сучасне мистецтво та його історію, із спілкування з людьми, а ще з постійної творчої праці та особистого світовідчуття митця виробився і його авторський стиль, і мистецькі уподобання. «У його мистецтві нема цитування, але є розуміння малярської проблематики тепер і раніше, – характеризує творчість художника мистецтвознавець Роман Яців. – Спонтанність відчуття ним середовища та ситуації у відповідний момент організується у певну систему знаків і кольору, але Михайло Сидоренко не замикається у рамках набутих знань, а навпаки, ці рамки постійно розширює. Поєднання у його роботах світла, кольору та фактури створюють враження унікального «естетичного екстазу», а з іншого боку – спеціальної романтичної програми, в яку, поза всім іншим, завжди входить прагнення дати людям можливість подумати про вічні цінності людського буття». Уклавши експозицію з близько ста робіт з пленерів в Україні, Італії, Франції та США (йдеться про краєвиди, міський пейзаж та твори в жанрі ню), створених за останніх три роки, Михайло Сидоренко вперше так широко індивідуально презентує своє мистецтво у Львові. Хоча автором персональних виставок тут і за кордоном він був уже неодноразово.
– Ярина Коваль, Львівська газета, 12, 2016
Нещодавно у львівському Палаці мистецтв відбувся творчий дебют двох вихованців Львівської академії мистецтв Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко. Хоча обоє і перед тим час від часу виставляли свої твори на виставках, львівських та всеукраїнських, однак повно і рельєфно творча індивідуальність кожного з них вирисувалася на персональній виставці, де було представлено понад 250 творів. Вразила на цій виставці творча позиція мистців, — чітко ними окреслена і осмислена. На тлі поширених і модних останнім часом серед молоді поставангардових рішень, нерідко вторинних за своєю суттю, порожніх за формою та змістом, дебютанти задекларували радикально іншу творчу платформу, основану на солідних здобутках європейського та українського живопису першої третини XX ст. Це, по суті, повернення, але на іншому рівні сучасного світовідчуття та формального осмислення, до уроків високої колористичної культури, що була випрацьована на основі європейського ностімпресіоністичного досвіду в 1940-1960-х роках львівською школою малярства, очолювану Р. Сельським та К. Звіринським. Саме від них молоді художники перейняли особливе ставлення до кольору як до визначального чинника у формальній структурі малярського твору та гармонійну виваженість комнозиційно-ритмічної побудови образів. Загалом, у творах молодих художників відчувається вдумливе ставлення до національних мистецьких традицій, до малярського досвіду їх вчителів (В. Щура, Б. Сороки). Однак творчі зацікавлення Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко не обмежуються лише активним діалогом з образотворчою класикою — у своєму мистецтві вони прагнуть бути цілком сучасними виразниками своєї доби. Саме тому імпульси для творчості вони шукають у навколишній дійсності, довіряючись, з одного боку, незамуленій автентичності безпосередніх вражень від краси рідної землі, а з іншого — жадібно вбираючи в себе нові світоглядні вартості та творчі ідеї сучасного світового мистецтва та культури. Михайло Сидоренко — художник, наділений глибоким, вдумливим аналітичним підходом до творчості. У його невеликій за часом, але інтенсивній малярській практиці (закінчив академію в 1999 Р-) можна простежити значний шлях творчих шукань, зміну різних етапів, коли мистець поступово осмислював різні творчі проблеми. Звідси —його милування пейзажем, натюрмортом, де відсутні сюжети і через це найвиразніше виявляється суть формально-пластичного заду- му. У ряді натюрмортів М. Сидоренка (особливо тих, що виконані у стриманій, аскетичній гамі землисто-коричневих тонів) видно його нахил до конструктивних нросторово-комнозиційних рішень («Пень», 2004), До шарденівської простоти та ясності композиційних побудов («Натюрморт З білою пляшкою», 1994- «Натюрморт із синьою вазою», 2004). У малярських полотнах Сидоренка відлунюють переплавлені у його творчому темпераменті уроки світового мистецтва —колірно-композиційна культура майстрів французького малярства початку XX ст. («Натюрморт із червоною калиною», 2003), динамічна пастозність письма німецьких експресіоністів («Натюрморт з оранжевою драпе-рією», 1993- «Букет квітів», 1994) та лірико-епічна настроєність образів природи, побачених ним під час побуту в Петербурзі у творах російських реалістів («Фінська затока», 1994). У малярських рішеннях М.Сидоренка прочитується його творча спадкоємність із досвідом львівської школи малярства, зокрема Р.Сель-ського та К. Звіринського. Це особливо добре видно у серії своєрідних квазі-абстрактних пейзажних композицій художника, де мотиви природи, подібно, як у Р. Сельського, узагальнені і синтезовані аж до звучання напівабстрактних образів, тонко аранжованих у теплій вохристо-золотистій та холодній сірувато-блакитній колірній тонації. Натомість абстрактно-сюрреалістичні малярські полотна К. Звіринського явно інспірували у творчості молодого художника низку натюрмортів, у яких він зображує розмаїті дрібні пластичні форми (пляшки, збанки, мисочки), розміщуючи їх в умовному просторі картини, — іноді густь, іноді —демонстративно рідко, без жодного логічного зв'язку поміж собою. Мотиви ці надають образам якоїсь незбагненної таємничості, делікатної мелодії тихого співіснування («Речі», 2004, «Натюрморт з хрестом», 2005). Попри усі відчутні у малярстві М. Сидоренка уроки його вчителів та попередників, його твори позначені виразними індивідуальними рисами, своєрідним почерком, якому властива стриманість, гармонійність урівноважених композиційних побудов, м'якість узагальнених пластичних силуетів, а понад усе —інтелігентне оперування кольором завжди у нього злегка притишене, побудоване на багатстві тонких тональних та тепло-холодних контрастів. Окрему групу творів мистця становлять його графічні експерименти із абстрактними формами (рисунки олівцем, літографії, комп'ютерна техніка). Повернувшись в Україну з поїздки до США, художник працював над осмисленням набутих вражень у серії графічних картонів («Джерело», 1995' літографія). Згодом ці формальні графічні експерименти молодого художника стали основою для серії його абстрактних малярських композицій («У лісі», «Композиція І», 2001). Останніми роками мистець все частіше звертається до малювання на пленері. Так постали його сповнені тонких спостережень гірські пейзажі Яремчі («Вечір», 2003, «Смерека», 2003), Дзем-броні («Засніжені вершини», 2004, «Холодна весна», 2004), Тухлі (серія осінніх краєвидів — «Сідає сонце. Тухля», 2004, «Гора Маківка», 2004, та інші).
– Любов Волошин,
Заслужений діяч мистецтв України, "Образотворче мистецтво" #3, 2006,
Видання Національна спілки художників України |