#aralya #mishasydorenko
 
 

L’ESPRIT DE L’ERMITAGE


Par Martine Boulart, présidente du Fonds de l’Ermitage, Chevalier des Arts et des Lettres
Je suis heureuse de vous accueillir pour ce XXVII événement de l’Ermitage sous le signe
des arts et des lettres et de l’art de vivre à la française.


En cette période de confinement du au corona-virus, juste quelques mots de rappel sur notre
identité, tout d’abord c’est l’art anthropocène qui nous anime, sa vigilance écologique nous
alerte sur la menace que l’homme s’adresse à lui même.
Ensuite, c’est l’esprit des salons, qui nous habite, ici se cultiver, c’est faire un exercice
d’admiration, de sympathie intérieure loin de la critique froide.


Le plasticien Misha Sydorenko:


J’ai rencontré l’artiste ukrainien et français de cœur, Misha, il y a un an et notre accord sur les fondamentaux de la poésie en peinture a été immédiat. Tous les deux nous sommes habités par ce poème de Baudelaire sur l’invitation au voyage : « Ici tout n’est qu’ordre et beauté, luxe, calme et volupté ». J’ai été touchée par sa profondeur pour mêler nature et mythologie et j’ai tout de suite pensé à Lucrèce décrivant le bonheur comme une absence de trouble.

 


misha sydorenko martine boulart vadym omelchenko ambassadeur
Misha Sydorenko, la presidente du Fonds culturel de l'Ermitage Martine Boulart, l'ambassadeur d'Ukraine en France Vadym Omelchenko à l'Ambassade d'Ukraine en France

 

 

ENTRETIEN

MARTINE BOULART RECOIT MISHA SYDORENKO A L’ERMITAGE

 

Quelle est la connivence qui t’a conduite vers l’Ermitage ? En quoi ton exposition révèle-t-elle l’esprit des Vallons ?

 

Quand, j’ai lu ton texte sur la mémoire des Vallons, j’étais vraiment touché. Dans mon imaginaire, je voyais ce lieu intemporel, ce lieu ou passent encore les dieux. Ensuite, pendant nos rencontres aux Vallons, le thème de l’exposition est né petit à petit. La maison me rappelle l’ambiance de mon enfance. Je sens que je suis en lien avec toi… De retour dans mon atelier j’ai tout de suite commencé à travailler sur le projet. Je voulais garder cette émotion lumineuse et profonde. L’émotion fragile, ainsi que poétique presque musicale. C’était comme un miracle… Pour l’inspiration, chaque artiste a besoin d’une muse, je l’ai trouvé dans l’esprit de l’Ermitage. 

J’ai commencé à travailler sur le triptyque représentant le jardin de Vallons. Ensuite, j’ai plongé dans les thèmes mythologiques en restant en lien avec le parc. J’ai associé les paysages oniriques avec les personnages de la mythologie : les nymphes aquatiques, Artémis et Perséphone des Vallons, représentation que l’on trouve sur la tombe de ta mère. J’ai continué à travailler la mythologie de Vallons en représentant Niké, Daphné, Écho et Narcisse, Léda, Pan et nymphe, Vénus, la Licorne, Diane, La muse… J’ai aussi réalisé les représentations allégoriques de l’automne et de l’été…

Pour la salle à manger, j’ai peint la série d’intérieurs de cette maison remarquable, ainsi que ton portrait. Enfin, inspiré par le concert au Fonds de l'Ermitage, j’ai créé « Le salon musical ».

Je me permets de dire que grâce aux rencontres culturelles de l'Ermitage mises en scène par toi, le salon français continue à vivre ici, les talents se rencontrent, des échanges multidisciplinaires prennent leur place. Je suis très honoré d’exposer dans ce bel endroit où tu favorises les dialogues culturels.

J'ai découvert l’Ermitage notamment grâce à David Daoud, l’artiste peint un récit qui est inclus dans mon texte sur « La Ville Lumière » écrite spécialement pour l’Anthologie d’art contemporain ukrainienne.

 

2 MB : Qui es-tu aujourd’hui? Quel est le fil rouge de ta vie ? Quel était ton rêve d’enfant ? Quel trait de caractère éclaire ton œuvre ?

 

Je peux dire que je vis mon rêve finalement à Paris… J’ai grandi dans une famille artistique. Mon père est collectionneur d’art, ainsi que restaurateur et peintre. Ma mère écrit de la poésie. Notre maison était comme un musée. Alors, l’art a toujours été une chose naturelle pour moi. Je ne peux pas imaginer la vie sans art. Enfant, j’ai posé mon petit chevalet près de mon père et j’ai commencé à peindre. Mon parrain habite à Saint Petersburg et lui aussi est peintre et historien d’art. Grâce à lui j’ai découvert l’art dans les grandes collections de Palmyre du Nord. Grace à eux deux, j’ai compris ce que c'est que d’être un artiste. Pour moi il faut que l’art donne de l’espoir. Je crée un monde dans laquelle j’aime vivre, un monde libéré du ressentiment et de la décadence.

 

3 MB : Quelle est ta relation à la nature ? En quoi es-tu un artiste anthropocène ?

 

À l'époque de l'anthropocène, époque où l'impact humain sur la nature est particulièrement néfaste, l’art est sommé de répondre. Car avant tout, en détruisant la nature, l'homme détruit la maison dans laquelle il vit. Ma relation avec la nature est forte. Je pourrais dire que j’ai voyagé beaucoup et les lieux comme Capri en Italie ou Death Valley et Big Sur en Californie ont laissé une trace remarquable en moi. J’ai expérience de vivre au bord de l’océan pacifique et maintenant j’habite près du Bois de Boulogne et du Domaine national de Saint Cloud, mon nouveau lieu d’inspiration. Je suis loin de partager l’esprit nihiliste de certains courants de l’art contemporain.

 

4 MB : Quelle est pour toi l’origine de l’art ?

 

Quand ce désir de créer naît en homme il crée une première statuette de Vénus ou il l’a peint sur le mur de sa grotte. L’art est lié à la sensibilité de l’homme. L’art est lié à la nécessité sacrée de créer…

 

5 MB : En quoi incarnes-tu les mythes contemporains ? Qu’aimerais-tu apporter à l’histoire de l’art ?

 

Nous vivons dans une époque très dynamique. Le monde change rapidement. A mon avis, chaque époque donne sa propre réponse à  la question : qu'est-ce que c'est l’art et notamment la peinture ? Un artiste crée toujours en rapport avec le temps dans lequel il vit. Et chaque artiste, dans la solitude de son atelier, cherche son style en créant son miroir du monde. Moi, je voudrais apporter ma vision, mon style et mon expérience. Car premièrement, l’art pour moi est une expérience personnelle. Je pourrais dire en paraphrasant Nietzsche : « j’aimerais apporter des petites choses bonnes et parfaites. Leur maturité dorée guérit le cœur. Les choses parfaites nous apprennent à espérer. » 

 

6 MB : En quoi t’inscrits tu dans le paradigme de l’art contemporain ?

 

« L'art dérive de l'art. » Nous avons des siècles et des siècles d’art devant nous et nous ne pouvons pas seulement répéter ou rejeter ce qui était avant. Un artiste crée en rapport avec son temps tout en restant fidèle à lui-même. C’est cela pour moi être dans le paradigme de l’art contemporain. Mais bien sûr, je soupçonne que des spécialistes de l'art business connaitront mieux que moi l’autre coté de  la médaille. 

 

7 MB : Qu’est-ce que la beauté pour toi?

 

Une fête pour l'œil. Une magie… La beauté d’une femme ou d’un paysage Une harmonie et un équilibre. Certaine idéalisation et poétisation de la réalité. Un accès au mystère…

 

8 MB : Quelle est ta filiation artistique ? Quelles sont tes références philosophiques ?

 

Les fresques de Pompeii qui j’ai eu de la chance voir enfant, notamment la palette remarquable de la Villa des Mystères. Gustave Moreau, le père de l’art contemporain, avec sa déification de la réalité, reste toujours dans mon cœur. Claude Monet, avec sa lumière et sa technique sensible dans son expressivité. Je ne peux pas résister à l’intimité et à la richesse de la palette de Pierre Bonnard. Eugene Leroy m’enchante avec son geste et son travail sur la matière. Zao Wou-Ki  aussi avec sa poétisation de la réalité…

Egalement « Éternel retour » de Nietzsche, ainsi que ses pensées sur Dionysos et Apollon dans l’art. Les pensées de Martin Heidegger à propos de l'origine de l'œuvre d'art. Enfin « Mystère d’Ariane » de Gilles Deleuze, notamment l’idée de la double affirmation…

 

9 MB : Quelles sont les questions existentielles que pose ton travail ?

 

Comme tu l’as dit ma peinture est une invitation au voyage. Et je me permes d’ajouter à cette description astucieuse la citation d’un autre poème de Baudelaire « Le Voyage » : « Plonger au fond du gouffre, Enfer ou Ciel, qu'importe ? Au fond de l'Inconnu pour trouver du nouveau ! » Le sens de la vie et la recherche de Dieu, l’amour et la liberté…« La vie est un mystère... L'artiste écarte le rideau. »

 

10 MB : Qui ont été tes mentors ?

 

Je crois que la vie est faite de rencontres. Et j’ai eu beaucoup de la chance de faire belles rencontres dans ma vie. Premièrement, ma famille et son entourage artistique. Les professeurs de peinture et dessin de l’Académie des beaux-arts en Ukraine, les professeurs d’Université de Princeton, la célèbre photographe américaine Emmet Gowin, la philosophe Irina Glotova, de la famille du célèbre poète Maximilian Volochine, l’écrivain français Henry le Bal…

Enfin, si je peux me permettre de le dire, ma rencontre avec toi est quelque chose de précieux…

 

11 MB : Quel est le rôle de l’artiste aujourd’hui ?

 

Son rôle est peut-être d’aider l’homme moderne à sortir du cercle infernal de la consommation. Cela me rappelle les réflexions de Carl Gustave Jung sur les archétypes d’apocalypse dans lesquels vit l’homme moderne. Pouvons- nous dire que nous vivons dans ces archétypes? Si oui, alors sortons.

Je pense que le rôle de l’artiste reste le même pour toujours car l’art est éternel. En paraphrasant Egon Schiele, on pourrait dire : « il n y a pas d’art nouveau, il y a de nouveaux artistes. »

Créer de la beauté, poser des questions et essayer de trouver des réponses dans le silence de son atelier… Je pourrais dire que l’important est d’aller au plus profond de soi-même. On peut toujours progresser, devenir mieux que ce que l’on est aujourd'hui.... 

 

12 MB : Quelle a été ta première émotion esthétique ?

Et ta dernière ?

 

Avec mes parents nous avons souvent visité Odessa pour les vacances. Et là, dans le musée d’archéologie, j’ai vu pour la première fois la collection de sculpture et céramique grecque d’Olvie, Nikonion, Chersonèse… Les villes anciennes grecques sur le territoire d’Ukraine. J’étais impressionné par la liberté d’expression artistique de ces œuvres d’art.

Et pour la dernière, je voudrais parler de grande exposition de Paul Gauguin au Grand Palais. Les œuvres des grandes collections du monde étaient réunies dans le cadre de cette exposition magistrale. Pour mon plaisir, j’y ai trouvé quelques  peintures qui j’ai vu pour la première fois dans la collection de l’Ermitage à Saint Petersburg. En regardant l’exposition, j’ai ressenti une émotion presque sacrée…

 

13 MB : A l’époque de la photographie, quelle est la force de la peinture pour exprimer l’imaginaire ?

 

A mon avis, une peinture est un voyage. Un voyage au plus profond de l'âme, à travers les objets que je recrée sur ma toile. J'enregistre le moment qui passe sur la toile en utilisant la matière de la peinture. La photographie est une autre chose. Parfois, j’utilise la photographie comme un point de référence dans le processus de création de mes peintures.

 

14 MB : Comment naissent les images que tu crées ?

MB : Quel serait ton musée imaginaire ?

 

J’imagine un musée avec « Salomé » de Gustave Moreau, plusieurs paysages de Camille Corot et Claude Lorrain, « Judith » de Giorgione, « Vénus » et « La source » d’Ingres, « Saint Jean-Baptiste » de Leonardo, quelques chefs d’œuvres de Claude Monet, les peintures d’Eldorado trouvé par Paul Gauguin, « Saint-Victoire » de Paul Cézanne, les nues de Pierre Bonnard, les œuvres de Marie Bashkirtseff, Oleksandr Mourachko et Fiodor Vassiliev qui sont morts jeunes, les fresques de Pompéi et de la Rome antique, les peintures des Grottes de Lascaux, les sculptures grecques…

 

 15 MB : Pour matérialiser le sens que tu voudrais donner à ta vie, quelle épitaphe voudrais-tu voir écrite sur ta tombe ?

 

La meilleure épitaphe pour moi, ce sont mes peintures. Je voudrais que mes peintures fassent partie de la vie des gens, que les gens vivent avec mes peintures, qu’ils trouvent quelque chose à aimer dans mes tableaux. Si mes peintures rendent les gens heureux moi je sois heureux aussi.

 

REMERCIEMENTS DE MISHA SYDORENKO A :

 

Je voudrais remercier très cordialement la présidente Martine Boulart, l’inspiratrice de ce projet, pour son aimable invitation à exposer mes œuvres dans cet endroit précieux ou elle favorise les dialogues culturels. Pour l’inspiration, chaque artiste a besoin d’une muse, je l’ai trouvé dans l’esprit de l’Ermitage qu’elle incarne si parfaitement. Quand, j’ai lu son texte sur la mémoire des Vallons, j’étais vraiment touché. Dans mon imaginaire, je voyais ce lieu intemporel, ce lieu ou passent encore les dieux. Ensuite, pendant nos rencontres aux Vallons, le thème de l’exposition est né petit à petit. Sa maison me rappelle l’ambiance de mon enfance et je sens que je suis en lien avec elle… De retour dans mon atelier j’ai tout de suite commencé à travailler sur le projet. Je voulais garder cette émotion lumineuse et profonde. L’émotion fragile, ainsi que poétique presque musicale. C’était comme un miracle… Je me permets de dire que grâce aux rencontres culturelles de l'Ermitage mises en scène par elle, le salon français continue à vivre ici, les talents se rencontrent, des échanges multidisciplinaires prennent leur place. Je suis très honoré d’exposer dans ce bel endroit où elle favorise les dialogues culturels. Enfin, si je peux me permettre de le dire, ma rencontre avec elle est quelque chose de précieux…
 
Je voudrais aussi remercier l’Ambassadeur d’Ukraine en France Vadym Omelchenko, véritable amateur et collectionneur d’art, pour son honorable soutien à notre projet.Tous les deux nous sommes d’accord sur le fait que grâce à la diplomatie culturelle, nous avons le pouvoir de mettre en place un pont, un pont entre les cultures, un pont par-dessus les barrières pas seulement politiques, un pont par-dessus les frontières entre les pays. Nos efforts continus et inlassables servent un seul but: rendre notre monde plus lumineux et agréable à vivre.

 


 

UN PORTRAIT D'ARTISTE EN 3 FEUILLETS -
MISHA SYDORENKO PAR CHRISTIAN NOORBERGEN

 

Misha Sydorenko
ou les fièvres de l’étendue


Misha Sydorenko, hanté de pure peinture, s’étourdit de couleurs, de corps et de lumière. Il se nourrit de paysages sublimés. Il peint des rêves de chair et de vive mémoire.  Il aime les clartés assourdies, affolées et vibrantes. Il creuse sans fin l’intime, le sacral et le charnel, quand les regards et l’étendue chargé disent l’éternel échange du dehors et du dedans. Va-et-vient amoureux, imprégné et vital. Couleur travaillée de l’intérieur, densifiée, et quasi pulvérisée. Avec des traces de cristal en extension qui partent se noyer dans la matière. L’art de Misha Sydorenko sacralise la féerie des paysages, la magie des apparences et les grands nus d’absolue frontalité. Il a l’obsession de la demeure humaine et de la peau habitée. L’impact humide de la femme s’illumine d’une douceur habitée, et la toile, comme inachevée et métamorphique, devient le poème immense, magique et secret, d’une vive présence partagée. L’art pratique au profond l’acte de vie, et fait le bonheur du voir. Le dessin, chez lui, ne sert que la peinture. Le graphisme s’abandonne et s’efface au pur impact chromatique, omniprésent et envoûté. Le corps peint, implosé plutôt qu’explosé, imprègne toute sa matière picturale, quand l’artiste projette sur ses écrans de vie l’immensité éclatée de nos traces vitales.


Une chromatique enfiévrée

Parfois proche, dans ses sources profondes de Vuillard ou de Bonnard, voire des Fauves, il se sent proche d’un impressionniste incandescent ou d’un expressionnisme sensualisé. Un romantisme mental, latent et diffus, incante chaque œuvre. La peinture abstraite n’est pas très éloignée, quand la picturalité de sa toile se dissocie du sujet peint, obsessionnel et talismanique. La densité de matière, travaillée à cœur, peut rappeler Eugène Leroy, et ses profondeurs chargées. Le proche et le lointain s’indistinguent, l’extériorité et l’espace vécu ne font qu’un, le champ chromatique est autonome. De grandes plaques colorées se détachent, et l’œil voyage dans l’espace entier de la toile. Les couleurs, subjectives, vibrantes et libérées, vivent leur vie propre, et s’abandonnent à la jouissance de leurs élans. Peinture d’épaisseur mentale, et lourde d’affect. Une effusion pâteuse et tressaillante, écrasée du dedans, magma de terre vive et de chaos diffus, sourd du profond de la toile, où s’engloutissent les apparences. Dans l’enfouissement d’une chair lointaine.


Misha Sydorenko ne patauge pas dans le ressassement des vieilles recettes. Il nage, veilleur attentif et lucide, en eau profonde. Le désir aux doigts nus passe avant les outrances de l’hyper modernité. Chez lui, la femme et la peinture s’étreignent. Il sensualise à chaud tous les contours, la lumière embrase les surfaces, et la toile est toujours plus grande que le corps peint, qu’elle enveloppe et cerne. Elle est vastitude chargée. L’œil du regardeur est ainsi toujours vierge, ingénu, neuf, désirant, aventureux, et voyageur.


Misha Sydorenko peint l’innombrable étendue du corps féminin. Il ne fouille jamais sa psychologie improbable… Il peint l’enveloppe fiévreuse de la peau diffuse, les poses de hasard, la mouvante enveloppe corporelle, et les apparences de la femme fantasmée. Il peint la chair émouvante et la nudité toujours recommencée. Il peint sa peau comme s’il peignait l’univers. Une fulgurante sensualité souterraine, latente comme un parfum d’amour, étreint sa peinture…


Des paysages traversés par le temps

Cependant, chez cet artiste venu d’Ukraine, les couleurs parfois assombries sont comme oxygénées par la tension sourde de l’affectivité. Mais s’il ne plonge pas dans le gouffre amer de l’angoisse existentielle, s’il ne se prend jamais la tête avec les théories, Misha Sydorenko prend la peinture à bras-le-corps, en plein cœur, au creux profond des élans inassouvis… Il privilégie l’impact un rien ténébreux de ses masses chromatiques incernables et spongieuses. Elles semblent surgir en dévoreuses fouillées d’espace. Une érotique océane, en houle ralentie, envahit chaque figure, chaque posture, chaque présence corporelle sacralisée. Une trame d’opacité, nocturne et charnelle, densifie chaque œuvre. Les mouvements des corps sont agités de vie profonde, et leur sensualité retenue s’empare de l’espace vital pour vaincre à jamais les ténèbres et la mort. Une peinture naît, et les chemins de la vie s’éclaboussent d’avenir.


Les somptueux paysages peints de Misha Sydorenko sont des paysages travaillés par le temps, et recomposés à distance. Entre absence et présence, voilés d’éternelle inguérissable enfance, ce sont lieux rêvés d’archaïque mémoire, celle qui enchante et transforme les souvenirs.  Ainsi respirent ces paysages d’âme peinte, nés des grands flots d’une nature convulsive et généreuse, et traversés des vents éxacerbés de tous les lointains.


Christian Noorbergen

critique d'art, commissaire d'expositions, Paris
ARALYA N°73



 

ARTICLE ARTS ET LETTRES JUIN 2021 et EPIKAIRA

 

Misha Sydorenko, peintre-poète de la lumière

Par Dora Eliopoulou-Rogan,  Docteur en Histoire de l’Art –Critique d’Art, Officier des Arts et Lettres

 

L’Idée Platonicienne de l’Harmonie suprême émanant de l’esprit  et de la pensée et non point de l’illusion des sens est reflétée à travers la luminosité et la brillance des couleurs dans la peinture de Misha Sydorenko. Ici la luminosité et la brillance s’avèrent  égales  à celles des émaux byzantins.

 

Féru de tradition picturale byzantine, par ses origines ukrainiennes ou il a contemplé des vestiges des fresques byzantins à Kiev, cœur de la culture Byzantine au 10e siècle, Misha s’initia aux courants de la peinture moderne pendant ses études à l’Académie des Beaux Arts de Lviv et plus tard aux USA puis en France où il vit actuellement. 

 

Ce qui impressionne dès le début dans  l’expression picturale de Sydorenko, c’est qu’il ne cherche point à s’approprier les caractéristiques d’une écriture  conforme  à un courant spécifique de son temps. Libéré de tout complexe, il peint en accord avec les vibrations qu’il ressent à travers le sujet qui l’émeut à chaque instant. Sujet qu’il transcrit en parfait accord avec sa nature profonde, sa sensibilité innée de peintre-poète.

 

Transgressant ainsi tout obstacle entre son œuvre et le spectateur, il crée essentiellement une atmosphère, un champ pictural, point de rencontre idéal entre les données psychologiques  et spirituelles du spectateur et  son inspiration poétique. Son inspiration est rehaussée par le choix et la brillance  des couleurs  et surtout par  leur aspect translucide qui se réfère par delà une mode ou un style à l’Esprit. L’artiste nous invite à retourner vers le bonheur. Car, le bonheur consiste  en premier à savoir reconnaitre le miracle de la Vie. Bonheur, qui géré par la force de  l’esprit se profile par excellence dans les directives de l’Art Byzantin. Cet art donnait la prépondérance à l’expression spirituelle via le regard, la gamme, le reflet et la translucidité des couleurs et non point à travers les formes.

 

C’est à l’intensité de l’Esprit que se réfère  le geste pictural  de Sydorenko, choisissant comme émetteur la Nature et les figures mythologiques qui  l’habitent, les Esprits des Lieux. Figures signifiantes et signifiées telles la Nike des Vallons, Artémis, Vénus, les Muses des Vallons, la Nuit entre-autres. Ces figures se profilent  et sont mises particulièrement en valeur par le paysage infiniment suggestif  des  Vallons de l’Ermitage. Centre  des activités culturelles et artistiques gérées par l’inlassable et toujours inspirée Martine Boulart qui depuis toujours à optée pour la  qualité intemporelle, signifiante et poétique de l’art et non point pour son aspect  éphémère.

 

L’effervescence de la Nature aux Vallons  alliée avec les figures mythologiques qui l’habitent dans l’expression picturale et poétique de Sydorenko  symbolisent le miracle de la vie  et  l’esprit même du bonheur  pour ceux qui savent reconnaitre la quintessence ou plutôt le noyau métaphysique des choses. Noyau qui les relie à l’Energie suprême qui gère le Cosmos.

 

Le  bonheur ne consiste t’il pas dans cette capacité à savoir reconnaitre la quintessence des choses ?

 

 

Message de l’Ambassadeur d’Ukraine Vadym Omelchenko lors de l’exposition de Misha Sydorenko au «Fonds culturel de l’Ermitage»

 

J’ai l'honneur d’accompagner les œuvres d’un artiste ukrainien contemporain, Misha Sydorenko, en France, patrie des beaux-arts, pays qui rayonne, resplendit et attire, tout en restant un des pays le plus inspirant et accueillant pour les artistes du monde entier.

 

Nous sommes fiers de ce que l’amitié franco-ukrainienne et la coopération culturelle entre nos deux pays puissent éclairer le travail d’un artiste ukrainien prometteur, Misha Sydorenko, notamment à travers la délivrance à Misha d’un «Passeport Talent» de la République Française, qui constitue une belle preuve de cette reconnaissance.

 

Diplômé de l’Académie nationale des Beaux-Arts de Lviv, Misha est un peintre de scènes de genre, de nus et de paysages. Il a grandi artistiquement en Ukraine et garde des liens profonds avec son pays, dans son art à travers les frontières et les générations. 

 

Ses toiles sont représentées dans des collections privées en France, Suisse, Luxembourg, Etats-Unis, Grande-Bretagne, Hollande, Australie, Chine et Ukraine, ainsi que dans des collections d’art comme : Fondation Masse-Trévidy (France), La Salle Art Museum (Philadelphie, Etats-Unis), Musée ukrainien à New-York (Etats-Unis), le Musée National de Lviv, la Galerie Nationale des beaux-arts de Lviv (Ukraine) etc.

 

Je suis convaincu que son talent artistique va contribuer au rayonnement de l’Ukraine sur la scène culturelle française ainsi que mondiale. Et peut-être qu’un jour ses toiles rejoindront les œuvres des grands artistes ukrainiens comme Kasimir Malevitch, Sonia Delaunay, Alexander Archipenko, Marie Bashkirtseff ou bien Alexis Gritchenko dans les plus grandes musées du monde.

 

J’adresse mes plus vifs remerciements à tous ceux qui, à titres divers, lui ont apporté leur aide et soutien dans la préparation de l’exposition et de cette édition limitée, et tout spécialement à la présidente du Fonds culturel de l’Ermitage parrainé par le Ministère de la culture, Madame Martine Renaud-Boulart pour son initiative déterminante  à renouer un dialogue entre les univers cloisonnés de tous les arts où Misha a été parfaitement intégré.

 

Je vous invite donc à découvrir l’art de Misha Sydorenko. Comme on le dit souvent, une œuvre d’art existe à partir du moment où elle est regardée.

 


 

Henry le Bal Misha Sydorenko Ouest France

Ouest-France dimanche 14 juillet 2019

Le romantisme ukrainien s'expose à Kerbernez

Le Quimpérois Henry Le Bal, qui dirige la Galerie de Bretagne, rue du Frout, a invité deux artistes ukrainiens pour son exposition d'été au club house du golf de Kerbernez, à Plomelin.

 

Le rendez-vous
« Misha Sydorenko et Natalia Kruchkevych sont originaires de Lviv en Ukraine. Ils vivent à Paris où ils se sont installés depuis cinq ou six ans», explique Henry Le Bal. Peintres de paysages contemporains ou urbains, Natalia et Misha ont accroché une trentaine de leurs œuvres sur les murs du château d'Alexandre Massé, à Plomelin. Paysages ou monuments de Paris que l'on peut identifier, scènes de la vie parisienne, leurs tableaux, entre expressionnisme et post-impressionnisme, offrent un réel moment de romantisme. « Je souhaite que mes tableaux soient des fenêtres, que les gens puissent habiter avec mes œuvres, explique Misha, qui adore la nature. J'aime peindre les paysages, mais aussi, ce que je remarque dans la rue. » Il expose également quelques nus sensuels très intimistes. [...]

Des œuvres internationales
Influencés par Claude Monet, Chaïm Soutine, Pierre Bonnard ou Édouard Vuillard, les deux peintres ukrainiens sont aussi de grands voyageurs. Ils ont déjà posé leurs chevalets aux États-Unis et en Italie, pour s'imprégner de l'atmosphère de paysages grandioses. Leurs peintures ont été présentées dàns des expositions comme" Art capital» au Grand Palais, lors du Salon d'automne et "Arcité" ... Misha Sydorenko est sociétaire de la Fondation Taylor.

 

Véronique MOSSER. Ouest-France


« Deux artistes d'Ukraine en Bretagne », tout l'été, au club house golf de Kerbernez, route des Châteaux, Plomelin.



Misha Sydorenko Ambassadeur d Ukraine en France Oleg Shamshur

Avec l'Ambassadeur d'Ukraine en France M Oleg Shamshur


Un communiqué de presse d'Ambassade d'Ukraine en France pour l'exposition à la Galerie de Bretagne

 

La France et l’Ukraine ont depuis fort longtemps une tradition de dialogue culturel. Cela remonte à l’époque où Henri I fut marié à Anne de Kiev (XI°siècle) puis cela a continué jusqu’à nos jours dans tous les domaines culturels.


Paris a toujours attiré les artistes du monde entier. Sonia Delaunay, Alexander Archipenko, Marie Bashkirtseff, Alexis Gritchenko et beaucoup d’autres peintres ukrainiens bien connus vécurent et créèrent à Paris, et nous pouvons maintenant voir leurs œuvres dans les collections du Musée d’Orsay, du Centre Pompidou, du Musée national d'Art moderne etc. Il y a un lien direct entre l’École de Paris (début du XX°) et beaucoup d’artistes ukrainiens de la période. Et ce dialogues culturel se poursuit aujourd’hui.


Natalia Kruchkevych et Misha Sydorenko vivent et travaillent à Paris. Les deux artistes ont présenté leurs peintures dans des expositions comme « Art Capital » au Grand Palais, lors du « Salon d’Automne », « Artcité » etc. Les projets « CAPRIces » et « Paris » ont été soutenus par l’Ambassade d’Ukraine en France. Misha Sydorenko est sociétaire de la Fondation Taylor.


L'Ambassade d'Ukraine félicite la décision d'organiser léxposition de peintures de Misha Sydorenko et Natalia Kruchkevych à la Galerie de Bretagne à Quimper. Pour cette exposition, des paysages de Paris et des nus sensuels ont été choisis. D’un point de vue stylistique ces séries de peintures sont réunis sous le signe du romantisme. Comme des critiques d’art l’ont noté, ces deux artistes révèlent leur originalité et leur personnalité en associant des touches de couleurs plutôt modernes, dans de subtiles harmonies qui forment une unité poétique propre à chaque tableau.

 

Vous en souhaitant bonne reception nous vous prions de bien vouloir accepter, Madame, Monsieur, l’expression de nos salutaions distinguées.

 

Oleg Shamshur, l'Ambassadeur d'Ukraine en France

 



 

Le texte pour le catalogue d'exposition collectif à la Maison des Arts Antony

 

Le peintre Misha Sydorenko est né et a grandi en Ukraine. Il entame une série de voyages à partir des années 1990, notamment aux États-Unis, qui viennent nourrir leur peinture, loin de la vogue du réalisme social alors prôné par le régime soviétique dans leur pays natal. Ils se sont récemment installés à Paris, une ville qui les fascine et inspire largement leurs dernières œuvres. La vie cosmopolite et vagabonde de Misha Sydorenko se retrouve dans ses œuvres, nous invitant à voyager avec lui.

 

Misha Sydorenko est un artiste figuratif. Il peint des paysages, des scènes de genre et des nus, à partir de souvenirs et d’esquisses dans la nature. Sa technique est expressive, il y a beaucoup de relief dans ses œuvres. Avec des mouvements vifs, il superpose des couches de matières, d’abord du noir et du blanc pour les fonds, sur lesquels il appose tel un palimpseste des couleurs en demi-teintes. Il entretient un rapport tactile à son travail et n’hésite pas à utiliser ses doigts pour étaler sa peinture. Il joue sur des harmonies colorées subtiles, tel un musiciens avec ses notes, suggérant ses impressions et ses émotions. Pour lui, peindre est une manière d’exprimer ses sentiments : une fois le dessin préparatoire exécuté sur la toile, l’artiste se laisse guider spontanément par la peinture et ses émotions au fur et à mesure de sa création.

 

Son travail reflète de nombreuses influences et une connaissance de l’histoire de l’art européen, qu’il mêle habilement pour créer un style original : la touche subjective des impressionnistes comme Claude Monet, le style postimpressionniste d’un Pierre Bonnard ou d’un Édouard Vuillard, ou encore les contours dilués et le rythme de l’expressionnisme allemand comme dans les œuvres d’Oscar Kokoschka.

 

ʺ[…] Ma peinture commence par une idée. Je peins rarement directement devant l’objet. Une peinture doit grandir à l'intérieur de moi. [… ]J'aime à créer de la différence sur mes toiles en les accentuant avec des empâtements plus prononcés, jouer avec les reliefs et utiliser de fines couches de peinture. […] C'est le moment du mystère. Je progresse dans l'inconnu. J'exprime mes sentiments. Je crée… L'atmosphère, l'humeur, l’émotion jouent un rôle important dans mes tableaux. Mes peintures sont comme une poésie. […]ʺ

 

Chloé Eychenne, critique d'art pour le catalogue d'exposition collectif à la Maison des Arts Antony

 

 


Postclassical auto-reflections


Postclassical auto-reflections


By Roman YATSIV
31 May, 2017 - 17:35

Misha Sydorenko presented CAPRIces project in Paris


The Cultural and Informational Center of the Ukrainian Embassy in France was the last place to host the CAPRIces project by the well-known Lviv artist.


It will be recalled that the two previous exhibits under this title were successfully held in Kyiv and Lviv. The capital of France organically “received the baton” of the author’s esthetic inspirations in its most appropriate cultural place.


What also added to the intrigue of this event was the fact that, displaying a collection of pictures, Mykhailo Sydorenko seemed to call the classic Ukrainian and French painting to a symbolic dialog and become a mediator between tradition and the present. The artist’s individualized interpretation of light and color in his canvases makes it possible to draw precisely this professional conclusion about the exhibit’s concept.


Sydorenko’s impressions are transformed through his individual sensitivity, whose flows incessantly “attack” his beauty-sensitive nature. Emphasis on a light-bearing color localizes his artistic goals, accordingly configuring the genre-and-theme system of his painting. The master’s motifs for his new project suggest that man and the milieu are integrated into a single lyrical and semantic space. By the artist’s intuitive maneuver, the sun, the fascinating boundless blue, the rocky seashores, and exotic trees seem to be catching the nude female body, turning it into a metaphysical substance.


These paraphrases with classics are not accidental because the artist is working out step by step his own strategy of painting, adapting the technical and expressional means of impressionism and expressionism to the set goals.


In the past few years, the author has focused still more in his work on this immensity of the sensitive expression of nature. Every hue applied to the canvas’ surface is structurally rich in its very base, as it conveys the flexing of the “muscles” of the author’s excited artistic nature.


CAPRIces “illuminates” the polyphonic light-colored palettes, which have different esthetic experiences, through the prism of the existence of Sydorenko, an author who reacts very subtly to the mood vibrations in the life of man and nature. The exhibit of his works attracts one with its numerous mysteries in the Mediterranean sentiments and air conveyed through the excited feelings of a profound lyricist and philosopher whose soul shows variable conditions of incomprehensible essentialities.


This exhibit has also brought back to Paris the atmosphere of the bohemian hangouts of Ukrainian and French artists in the first half of the 20th century, when you could come across Oleksa Hryshchenko, Vasyl Khmeliuk, Mykhailo Andriienko-Nechytailo, and other prominent Ukrainian artist dreamers along the Seine banks, in the Luxembourg Garden, or on the Montmartre hills.


Like his great predecessors, Mykhailo Sydorenko, an artist with a contemporary figurative mindset, has presented his project supported by the Ukrainian Embassy in France as a reminder to numerous visitors of the important function of art as an intercultural communication, as one of the most effective forms of projecting Ukraine’s high cultural image in the world.


Roman Yatsiv, pro-rector of the Lviv National Academy of Arts

 



 

The cultivation of painting is characteristic for Mykhailo Sydorenko - Ukrainian artist who is intensively developing its painting concept. It is in his deep genetic nature when the cunning emotional attitude of the artist determines the imaginative way of the "conquest" of nature. After the basic professional education at the Lviv National Academy of Arts, with its native approach to the composition and decorative interpretation plastic, he has held other professional "Academies" with an attempt to synthesize his own temperament with the best achievements of plenary ranging between classical impressionism and modified practices of XX century and French coloristic. In the dialog of all these academic traditions the new exhibition project of Mykhailo Sydorenko «CAPRIces» is introduced. It summarizes in its original method the impressions of only one episode of the colorful author's painting diaries.

The artist works in the regime of transformed impressions through his individual sensibility. The flows of these impressions continuously "attack" him sensitive to the beauty temper. His intention to luminous color localizes his creative tasks, accordingly configuring the genre and thematic system of his paintings. For the new project Mykhailo Sydorenko has chosen such reasons, when people and the environment are integrated into a single lyrically semantic space. Sun and the endless space being, rock coast, exotic trees with the help of intuitive cunning maneuver seemed to intercept a naked female body, "place" her in the metaphysical substance. Such paraphrases of the classics are not random, as an artist, step by step makes its own strategy of painting, adapting technical and expressive means of impressionism and expressionism to figurative assigned tasks.

Thus «CAPRIces» «has reflected" the polyphony of world color palettes with different aesthetic experience through the prism of Mykhailo Sydorenko existence - author who very subtly responds to the mood of vibration movement in human life and nature. The exhibition of his works attracts with many mysteries in the spirits and airiness of Mediterranean which is transferred by agitated feeling of deep lyrics and philosopher changing state of mind in the structure of incomprehensible beings ...

 

– Roman Yatsiv, Ph.D. in Art History, vice-rector for research of Lviv National Academy of Arts

 


 

Tete-a-tete with Misha Sydorenko

“Tete-a-tete” with Mykhailo Sydorenko


The Borys Voznytsky Lviv National Art Gallery launched a personal exhibition of the artist

 

Mykhailo Sydorenko’s passion for painting has become even closer to his lifestyle, to casual reactions on human and nature; in addition, it is also an incentive for navigating uncharted waters of beauty. Together with his wife Natalia Kruchkevych he seeks the winds of poetic and metaphorical changes that would add freshness to his method of painting, and drive him deeper into aesthetic layers of his own artistic consciousness. The name of the new personal exhibition is “Tete-a-tete” – a symbol of this special status of sublimation, in which the artist’s new colorful revelations are born.

Sydorenko’s path to such rapid dynamics of self-reflection lies within his character. Finishing the school of Samuel Fleisher Art Memorial (Philadelphia, US), and Philadelphia Sketch Club in 1995, and Lviv Academy of Arts in 1999, the young artist has set the priority of plein-air painting practice, which organically transformed into the systematic studio work with nature in its various genre and theme projections. Many of his works are made outdoors – in mountains of Carpathians and California (US), in the bright and open environment of the Atlantic and later Mediterranean, in the atmosphere of Venice and Paris Montmartre. Thus the power of his painting temperament increasing, and the sensory experience of his are strengthened.

With every new effort, Sydorenko moved away from external formal features of the academic school, while approaching to his own territories of easel painting with classical derivatives from French Impressionism, Post-impressionism, and Colorism. However, this creative period of the Ukrainian artist turned out to be temporary too, as his strong-willed creative character sought symbiosis of subjective and analytical components. The inspiring source would take internal adaptation, would merge with the emotional identity of the artist. The artist had increasingly challenged the principles of plasticity in organization of the canvas as he sought optimal presentation of certain metaphysical states of his soul in a particular moment he experienced. In this way his artistic language has sharpened its detail; the light, color, and texture merged into a single stream of the always unique “aesthetic ecstasy.” Thanks to these concerted efforts his works were born, full of passion and vitality.

The paintings of Mykhailo Sydorenko with their distinctly romantic agenda may seem remote from modern socio-cultural context. In fact, the essence of the artist appeals to the eternal values of a human in their quest for universal harmony with nature. The most important in this is the ideological and aesthetic messages of the author.

A nude model in interior, boats at the pier in some Italian town, remote from civilization, majestic and monolithic mountains and canyons, golden domes of Venetian churches – all those compose a holistic platform for values and semantics in the humanistic model of Mykhailo Sydorenko. The artist uses the materialized authenticity of synthetic painting to invite the viewer for a tete-a-tete in a reflection upon the true value of human life.

– Roman YATSIV, Ph.D. in Art History, vice-rector for research of Lviv National Academy of Arts. "The Day" 11, 2016

 



«Tete a tete» з Михайлом Сидоренком


У Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького — персональна виставка митця

Втілення малярської пристрасті для Михайла Сидоренка стало ще більше наближеним до його стилю життя, побіжних реакцій на людину і природу, а поза тим, ще й стимулом для відкриття невідомих територій краси. Спільно з дружиною Наталією Кручкевич він шукає тих вітрів поетико-метафоричних перемін, які додають свіжості його методу живописання, глибших занурень в естетичні пласти власної мистецької свідомості. Назва нової персональної виставки — «Tete a tete» — символізує цей особливий статус сублімації, в якому народжуються чергові кольорописні одкровення мистця.

Шлях Михайла Сидоренка до такої стрімкої динаміки авторефлексій — у самому характері мистця. Закінчивши студії у Школі Samuel Fleisher Art Memorial, Philadelphia, USA Philadelphia Sketch Club, Philadelphia, USA (1995) та Львівську академію мистецтв (1999), молодий художник визначив для себе пріоритетність пленерної малярської практики, яка органічно переросла у системну студійну роботу з натурою в її різних жанрово-тематичних проекціях. Багато працював на природі — гори Карпат і Каліфорнії (США), світлоповітряне середовище Атлантики, а потім Середземного моря, атмосфера Венеції і паризького Монмартра. Так зростала сила його малярського темпераменту, міцнішав досвід чуттєвого письма.

З кожним новим зусиллям Михайло Сидоренко віддалявся від зовнішніх формальних ознак академічної школи, натомість наближався до своїх теренів станкового малярства з класичною похідною від французького імпресіонізму, постімпресіонізму, кольоризму. Втім, ця творча іпостась українського мистця теж виявилась ситуативною, оскільки його сильна творчо-вольова натура прагнула симбіозу суб’єктивованого й аналітичного компонентів. Інспіруюче джерело (об’єкт захоплення) повинно було пройти внутрішню адаптацію, «злитися» з емоційною ідентичністю мистця. Художник дедалі активніше наступав на засоби пластики при організації малярського середовища полотен, шукав оптимальної міри викладу певного метафізичного стану його душі в конкретну мить переживання. В такий спосіб мова його малярства відточувалась до деталей, світло, колір і фактура сплавлялись в єдиний потік завжди унікального «естетичного екстазу». На вершинах цих цілеспрямованих зусиль і народжувалися його твори, сповнені жагучості і віталізму.

Картини Михайла Сидоренка з їх виразно романтичною програмою можуть видаватися віддаленими від соціокультурного контексту сучасності. Насправді ж екзистенція художника апелює до вічних цінностей людини в її прагненні до універсальної гармонії з природою. В цьому важливий ідейно-естетичний посил автора. Мотиви оголеної моделі в інтер’єрі, човни на пристані в якомусь віддаленому від цивілізації італійському містечку, величаві своєю монолітністю гори і каньйони, золотаві бані венеційських храмів становлять єдиний ціннісно-смисловий ряд гуманістичної платформи Михайла Сидоренка, який справжністю матеріалізованого синтетично-живописного почуття запрошує глядача на tete a tete в розмірковуваннях про істинні вартості людського життя.


– Роман ЯЦІВ, кандидат мистецтвознавства, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв. Фото надано Михайлом СИДОРЕНКОМ. "ДЕНЬ", 24-25, 2016

 



Романтика та вартість буття


У Львівській національній галереї мистецтв – виставка живопису Tetе-a-tetе

Однією з характерних особливостей художника Михайла Сидоренка є те, що він дуже прискіпливий до деталей камерного середовища, яке творить разом зі своєю дружиною Наталею. Але водночас у тому камерному середовищі, в його стилі життя, у налаштованості вчитися від усіх, кого зустрічає на життєвому шляху, і криється відповідь на запитання, чому у своєму малярстві він саме такий, а не інший. Ця особливість стала одним із основних акцентів відкриття виставки живопису Михайла Сидоренка Tet-a-tet у Львівській національній галереї мистецтв.

Це дещо несподіваний для львівського малярського середовища художник. І річ навіть не в тому, що, крім навчання у Львівській національній академії мистецтв, він має за плечима також мистецькі студії у Філадельфії, а в його настанові безупинно відкривати для себе світ і нові горизонти та рухатися вперед. Це стало стилем його життя. А з цього стилю, із постійного занурення у зарубіжне сучасне мистецтво та його історію, із спілкування з людьми, а ще з постійної творчої праці та особистого світовідчуття митця виробився і його авторський стиль, і мистецькі уподобання.

«У його мистецтві нема цитування, але є розуміння малярської проблематики тепер і раніше, – характеризує творчість художника мистецтвознавець Роман Яців. – Спонтанність відчуття ним середовища та ситуації у відповідний момент організується у певну систему знаків і кольору, але Михайло Сидоренко не замикається у рамках набутих знань, а навпаки, ці рамки постійно розширює. Поєднання у його роботах світла, кольору та фактури створюють враження унікального «естетичного екстазу», а з іншого боку – спеціальної романтичної програми, в яку, поза всім іншим, завжди входить прагнення дати людям можливість подумати про вічні цінності людського буття».

Уклавши експозицію з близько ста робіт з пленерів в Україні, Італії, Франції та США (йдеться про краєвиди, міський пейзаж та твори в жанрі ню), створених за останніх три роки, Михайло Сидоренко вперше так широко індивідуально презентує своє мистецтво у Львові. Хоча автором персональних виставок тут і за кордоном він був уже неодноразово.

 

– Ярина Коваль, Львівська газета, 12, 2016

 



"Misha Sydorenko - painter and graphic artist. He graduated from the Lviv National Academy of Arts (1999). The artist also studied in Samuel Fleisher Art Memorial and the Philadelphia Sketch Club (Philadelphia, USA 1995). M. Sydorenko working in the field of painting and graphic arts: «I contemplate, delve and dissolve into that which is in front of my eyes. « - shares the secrets of his creative method. M. Sydorenko: «I just want to observe, watch and sometimes ask: why, how, where and what is the point? In a painting I express myself and create my vision of the world».

The artist acknowledges pensiveness when it comes to painting and a strong relationship with nature - «as condition for creativity». He is also prone to lengthy panoramic landscapes which have monumental majesty. They «unload» and slide across the landscape in melodic, vibrating lines - if immediate «objective» of a heartbeat. According to the typological characteristics of his landscapes, they tend to be like symphony, the beat of which at times «breaks» into local impressionistic «parties». Thus, M.Sydorenko’s mystification becomes large landscapes in which the sky, mountains and water represent a holistic monumental and majestic beauty that represents Eternity.

Artist often uses texture, putting the thick layer of paint to increase the expressiveness of his art. Especially fine deliberateness of the effects of color and tonal values that we could see in the genre of «nu», dissolving in the mirror image of their own existence. He creates tonal organization of a vision using exact color and tonal variations, and that’s what shows the depth of Michael Sydorenko’s painting temperament.

The artist participated in solo and group exhibitions in Lviv, Kyiv, as well as Paris, Los Angeles and Philadelphia. M. Sydorenko’s paintings are kept in museums and private collections in the France, Luxembourg, USA, Great Britain, Australia, Ukraine and Russia."

– Roman Yaciv, Ph.D. in Art History. Anthology of Ukrainian art «Ideas, senses, interpretations of fine art»

 



"Михайло Сидоренко – живописець, графік. Закінчив Львівську академію мистецтв (1999), провівши теж студії у Samuel Fleisher Art Memorial та Philadelphia Sketch Club (Philadelphia, USA 1995).
M. Сидоренко працює в галузі станкового малярства та графіки. «Я споглядаю, вникаю, неначе розчиняюсь у тому, що перед очима», - ділиться секретами свого творчого методу М. Сидоренко. «Мені хочеться дивитись, старатися побачити, а іноді спитати: чому, як, звідки та який у цьому сенс?».

Автор визнає певну медитативність малярського акту, а зв’язок з природою - «неминучою умовою творчості», він схильний до розлогих панорамних пейзажів монументальна величавість яких «розвантажується» ковзаючими по ландшафтах мелодійними, вібруючими лініями - якби безпосередніми «посилами» від серцебиття. За типологічними ознаками частина його пейзажів тяжіє до симфонізму, в такт якого у відповідних моментах «прориваються» локальні імпресіоністичні «партії». Відтак М. Сидоренко стає містифікатором великих ландшафтних форм, в яких небо, гори і вода становлять цілісний монумент величавої краси, в якій промовляє Вічність.

Мистець часто використовує фактуру, «кладучи» барву мастихіном й підсилюючи гостроту край-образу експресивною манерою письма. Особливо тонкої світлоколірної градійованості він досягає у жанрі «ню», розчиняючи зображення в дзеркалі власної екзистенції. Однаково цікаво художник працює у камерному та епічному пейзажі, вправно режисеруючи простір і формуючи цілісний образ природи. Тональна організація планів вирішується точно знайденими вальорами, що показує глибину малярського темпераменту Михайла Сидоренка.

Художник мав численні персональні та групові виставки у Львові, Києві (Україна), Парижі (Франція), Лос-Анджелесі та Філадельфії (США). Твори мистця зберігаються у музеях та приватних колекціях України, Франції, Великобританії, Австралії та США"


– Роман Яців, професор, кандидат мистецтвознавства. Антологія українського мистецтва «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва»

 



Повернення до традицій

 

Нещодавно у львівському Палаці мистецтв відбувся творчий дебют двох вихованців Львівської академії мистецтв Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко. Хоча обоє і перед тим час від часу виставляли свої твори на виставках, львівських та всеукраїнських, однак повно і рельєфно творча індивідуальність кожного з них вирисувалася на персональній виставці, де було представлено понад 250 творів. Вразила на цій виставці творча позиція мистців, — чітко ними окреслена і осмислена. На тлі поширених і модних останнім часом серед молоді поставангардових рішень, нерідко вторинних за своєю суттю, порожніх за формою та змістом, дебютанти задекларували радикально іншу творчу платформу, основану на солідних здобутках європейського та українського живопису першої третини XX ст. Це, по суті, повернення, але на іншому рівні сучасного світовідчуття та формального осмислення, до уроків високої колористичної культури, що була випрацьована на основі європейського ностімпресіоністичного досвіду в 1940-1960-х роках львівською школою малярства, очолювану Р. Сельським та К. Звіринським. Саме від них молоді художники перейняли особливе ставлення до кольору як до визначального чинника у формальній структурі малярського твору та гармонійну виваженість комнозиційно-ритмічної побудови образів. Загалом, у творах молодих художників відчувається вдумливе ставлення до національних мистецьких традицій, до малярського досвіду їх вчителів (В. Щура, Б. Сороки). Однак творчі зацікавлення Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко не обмежуються лише активним діалогом з образотворчою класикою — у своєму мистецтві вони прагнуть бути цілком сучасними виразниками своєї доби.     Саме тому імпульси для творчості вони шукають у навколишній дійсності, довіряючись, з одного боку, незамуленій автентичності безпосередніх вражень від краси рідної землі, а з іншого — жадібно вбираючи в себе нові світоглядні вартості та творчі ідеї сучасного світового мистецтва та культури. Михайло Сидоренко — художник, наділений глибоким, вдумливим аналітичним підходом до творчості. У його невеликій за часом, але інтенсивній малярській практиці (закінчив академію в 1999 Р-) можна простежити значний шлях творчих шукань, зміну різних етапів, коли мистець поступово осмислював різні творчі проблеми. Звідси —його милування пейзажем, натюрмортом, де відсутні сюжети і через це найвиразніше виявляється суть формально-пластичного заду- му. У ряді натюрмортів М. Сидоренка (особливо тих, що виконані у стриманій, аскетичній гамі землисто-коричневих тонів) видно його нахил до конструктивних нросторово-комнозиційних рішень («Пень», 2004), До шарденівської простоти та ясності композиційних побудов («Натюрморт З білою пляшкою», 1994- «Натюрморт із синьою вазою», 2004). У малярських полотнах Сидоренка відлунюють переплавлені у його творчому темпераменті уроки світового мистецтва —колірно-композиційна культура майстрів французького малярства початку XX ст. («Натюрморт із червоною калиною», 2003), динамічна пастозність письма німецьких експресіоністів («Натюрморт з оранжевою драпе-рією», 1993- «Букет квітів», 1994) та лірико-епічна настроєність образів природи, побачених ним під час побуту в Петербурзі у творах російських реалістів («Фінська затока», 1994). У малярських рішеннях М.Сидоренка прочитується його творча спадкоємність із досвідом львівської школи малярства, зокрема Р.Сель-ського та К. Звіринського. Це особливо добре видно у серії своєрідних квазі-абстрактних пейзажних композицій художника, де мотиви природи, подібно, як у Р. Сельського, узагальнені і синтезовані аж до звучання напівабстрактних образів, тонко аранжованих у теплій вохристо-золотистій та холодній сірувато-блакитній колірній тонації. Натомість абстрактно-сюрреалістичні малярські полотна К. Звіринського явно інспірували у творчості молодого художника низку натюрмортів, у яких він зображує розмаїті дрібні пластичні форми (пляшки, збанки, мисочки), розміщуючи їх в умовному просторі картини, — іноді густь, іноді —демонстративно рідко, без жодного логічного зв'язку поміж собою. Мотиви ці надають образам якоїсь незбагненної таємничості, делікатної мелодії тихого співіснування («Речі», 2004, «Натюрморт з хрестом», 2005). Попри усі відчутні у малярстві М. Сидоренка уроки його вчителів та попередників, його твори позначені виразними індивідуальними рисами, своєрідним почерком, якому властива стриманість, гармонійність урівноважених композиційних побудов, м'якість узагальнених пластичних силуетів, а понад усе —інтелігентне оперування кольором завжди у нього злегка притишене, побудоване на багатстві тонких тональних та тепло-холодних контрастів. Окрему групу творів мистця становлять його графічні експерименти із абстрактними формами (рисунки олівцем, літографії, комп'ютерна техніка). Повернувшись в Україну з поїздки до США, художник працював над осмисленням набутих вражень у серії графічних картонів («Джерело», 1995' літографія). Згодом ці формальні графічні експерименти молодого художника стали основою для серії його абстрактних малярських композицій («У лісі», «Композиція І», 2001). Останніми роками мистець все частіше звертається до малювання на пленері. Так постали його сповнені тонких спостережень гірські пейзажі Яремчі («Вечір», 2003, «Смерека», 2003), Дзем-броні («Засніжені вершини», 2004, «Холодна весна», 2004), Тухлі (серія осінніх краєвидів — «Сідає сонце. Тухля», 2004, «Гора Маківка», 2004, та інші).
Наталя Кручкевич-Сидоренко — художниця більш емоційна і безпосередня у своєму малярському вислові. Образи її — а це, переважно, краєвиди Львова, його мальовничі околиці, гірські пейзажі, квіти та натюрморти — відлуння її артистичної душі, сповнені настрою і тонкої інтимної поезії життя. Творчість художниці увібрала в себе розмаїті пласти української і світової мистецької культури. Це і захоплення полотнами Сезанна, Голена, Бонара, і уроки галицького імпресіоністичного живопису початку минулого століття, передусім інтуїтивного колоризму О. Новаківського та учнів його школи («Віддзеркалення у воді», гооо, «Ритми» 2002, «Бурхливий потік», 2005). Водночас Наталія Кручкевич-Сидоренко виразно базує свою творчість на засадах, характерних для повоєнної львівської школи малярства, і в першу чергу —на досвіді її найвизначнішого представника Р. Сельського. Це добре прочитується у ряді її гірських краєвидів, особливо із Дземброні («Ліс», 2004, «Дзембронські хащі», 2004). Вони чарують вишуканою красою колірного рішення та своєрідною романтикою гірської карпатської природи, що немов овіяна на її полотнах легким ностальгійним спогадом про колись присутнього тут великого майстра. Серед нечисельних портретних робіт художниці, здебільшого інтимних, сповнених вдумливого заглиблення у внутрішній світ людини, майстерністю виконання виділяється портрет її безпосереднього вчителя Левка Щура (2003, полотно, олія). Художниця трактує його портрет з особливою увагою та пієтетом, майстерно підкреслюючи у виразі обличчя та погляді очей глибоку рефлек-суючу натуру художника та педагога. Виконані на пленері пейзажні етюди Н. Кручкевич-Сидоренко, особливо серія мотивів із львівського Ботанічного саду — це одна із найяскравіших сторінок у її творчому доробку. Художниця захоплено вдивляється у невичерпне багатство виявів живої природи, зачарована красою її форми і колірної гармонії у різні пори дня та року. Ботанічний сад, немов відгороджений від решти шумливого, неспокійного світу, став для неї своєрідною творчою майстернею під небом, розрадою серця, де вона, пристрасно вчуваючись у життя природи, намагається зафіксувати одвічну таємницю її повноти і гармонії. Так постала велика серія весняних та літніх мотивів Ботанічного саду, ніби сповнена духм'яними запахами цвітіння, шелестом зеленого листя, синявою неба та ніжним подувом літнього вітру. Все це художниця передає не засобами на- туралістичного копіювання, а прикметною мовою колірних кшталтів, ритмів, узагальнених пластичних форм. Твори Н. Кручкевич-Сидоренко полонять щирістю авторського вислову, тонкою поетичною настроєністю образів та артистизмом виконання. Відчувається, що художник уміє мислити категоріями сучасної малярської пластики, усвідомлюючи себе повноправним спадкоємцем мистецької культури попередніх поколінь.

 

– Любов Волошин, Заслужений діяч мистецтв України, "Образотворче мистецтво" #3, 2006, Видання Національна спілки художників України