Misha Sydorenko s'est depuis longtemps imposé dans le cercle des artistes français, amateurs d'art moderne et critiques. Il semblait que les talents ukrainiens étaient toujours appréciés. Mais se faire reconnaître dans la capitale de l'art mondial, c'est une certaine hauteur à laquelle aspirent les artistes du monde entier. L'Ukrainien a réussi à le faire en un temps record.

Égéries de Pierre Cardin à la galerie Depardieu
Nice Matin par Laurence Lucchesi le 2/02/23

27/02/23C’était le démontage de l’exposition à laquelle tu as artistiquement participé avec les portraits des deux égéries de Pierre Cardin: Jeanne Moreau et Sylvanalorenz. Tu as participé à son succès,mon cher Misha. A bientôtpour une nouvelle aventureà Cannesdurant le festival pic.twitter.com/KsvaXKy6fV

— Sylvana Lorenz (@SylvanaLorenz) February 28, 2023

Misha Sydorenko, peintre ukrainien, salué à Paris
Ouest-France par Jean-Marc PINSON le 28/10/2022

Misha Sydorenko, peintre ukrainien de Lviv, manie le pinceau et les couleurs avec une vigueur slave teintée de romantisme. Des paysages, des femmes, une peinture généreuse jusque dans la
matière, exécutée énergiquement, dans un registre impressionniste à la lisière, parfois, de l’abstraction. « Ce qui compte, dit-il, c’est l’émotion, pas la représentation. »

Le Sénat accueille la nature avec les prix du Fonds culturel de l’Ermitage
Art Absolument 24/10/2022

Dans le palais du Jardin du Luxembourg et en présence de personnalités politiques dont l’Ambassadeur d’Ukraine Vadym Omelchenko, Martine Boulart, présidente du Fonds culturel de l’Ermitage, avec Alain Baraton son président d’honneur, doit remettre le 24 octobre 2022 le 9e prix de sa fondation à l’artiste ukrainien Misha Sydorenko pour son œuvre Les chants des Vallons.

Une femme nimbée de couleurs chaudes portant une corbeille de fruits, telle est cette Allégorie de l’automne, « saison dorée » féconde pour Misha Sydorenko dont l’œuvre peint confère au réel une dimension sacrée, dévoilant un impressionnisme à tendance mystique. Lors de cette cérémonie, ce tableau fera l’objet d’une donation à la ville de Saint-Cloud.

Une peinture ukrainienne fougueuse à Armor Lux
Ouest-France par Jean-Marc PINSON le 30/07/2022

Misha Sydorenko et Natalia Kruchkevych sont originaires de Lviv, en Ukraine. Artistes-peintres, ils exposent tout l’été à Armor-Lux, à Quimper (Finistère).

Jean - Guy Le Floch , le patron d'Armor Lux , est ravi d'accueillir deux artistes peintres ukrainiens dans ce qui d'ordinaire est un réfectoire pour les salariés et joliment sublimé en galerie , le temps d'un été . « C'est Henry Le Bal qui m'a soufflé l'idée , cela fait plusieurs années que nous travaillons ensemble , et cette année , étant donné le contexte , cela nous plaît de jouer la carte de la solidarité en accueillant deux artistes ukrainiens . » Sans pour autant être un collectionneur, Jean-Guy Le Floch aime mettre l’art au cœur de son entreprise en exposant des toiles. « C’est quand même plus agréable pour les... Lire en ligne

À Quimper, deux peintres ukrainiens exposent leur message de résistance à Armor Lux
Le Télégramme par Johanne Bouchet, le 31 juillet 2022

Deux peintres ukrainiens dévoilent leurs œuvres cet été à l’espace exposition d’Armor Lux, à Quimper. Au-delà de la qualité de leur travail, à la renommée internationale, leur art apparaît comme un message de résistance, à l’image de leur pays d’origine en proie à la guerre.

« Au printemps dernier, j’ai fait plusieurs propositions d’artistes pour cette programmation d’exposition estivale à Armor Lux. Parmi elles, il y avait ces deux peintres ukrainiens. Avec Jean-Guy Le Floch (PDG d’Armor Lux), notre choix s’est imposé de lui-même ! Compte tenu du contexte, c’était cette année ou jamais ! », explique le galeriste Henry Le Bal. Lire en ligne

Miroir de l’art hors-série n°4 « Liberté » Ukraine

L'art doit donner de l'espoir l'entretien pour la presse nationale ukrainnienne Le jour Kiev, 3 septembre 2021. Lire / Читати

"Une nouvelle page de la diplomatie culturelle ukrainienne en France. "Les chants des Vallons" de Misha Sydorenko au Fonds culturel de l'Ermitage". Le journal national ukrainien Le jour, Kiev, 3 septembre 2021. Lire Читати

Lot 82/450€ vendu, La Gazette Drouot N°28, 16 juillet 2021

Artension n°168, Nouvelles parutions, Misha Sydorenko Peintures monographie, textes de Christian Noorbergen et Martine Renaud Boulart, Éditions Lelivredart, Paris 2021 ISBN 978-2-35532-370-6

MISHA SYDORENKO PAR CHRISTIAN NOORBERGEN

Misha Sydorenko ou les fièvres de l’étendue

Misha Sydorenko, hanté de pure peinture, s’étourdit de couleurs, de corps et de lumière. Il se nourrit de paysages sublimés. Il peint des rêves de chair et de vive mémoire.  Il aime les clartés assourdies, affolées et vibrantes. Il creuse sans fin l’intime, le sacral et le charnel, quand les regards et l’étendue chargé disent l’éternel échange du dehors et du dedans. Va-et-vient amoureux, imprégné et vital. Couleur travaillée de l’intérieur, densifiée, et quasi pulvérisée. Avec des traces de cristal en extension qui partent se noyer dans la matière. L’art de Misha Sydorenko sacralise la féerie des paysages, la magie des apparences et les grands nus d’absolue frontalité. Il a l’obsession de la demeure humaine et de la peau habitée. L’impact humide de la femme s’illumine d’une douceur habitée, et la toile, comme inachevée et métamorphique, devient le poème immense, magique et secret, d’une vive présence partagée. L’art pratique au profond l’acte de vie, et fait le bonheur du voir. Le dessin, chez lui, ne sert que la peinture. Le graphisme s’abandonne et s’efface au pur impact chromatique, omniprésent et envoûté. Le corps peint, implosé plutôt qu’explosé, imprègne toute sa matière picturale, quand l’artiste projette sur ses écrans de vie l’immensité éclatée de nos traces vitales. [...]

Christian Noorbergen critique d'art, commissaire d'expositions, Paris

ARTICLE ARTS ET LETTRES JUIN 2021 et EPIKAIRA

Misha Sydorenko, peintre-poète de la lumière

par Dora Eliopoulou-Rogan,  Docteur en Histoire de l’Art –Critique d’Art, Officier des Arts et Lettres

L’Idée Platonicienne de l’Harmonie suprême émanant de l’esprit  et de la pensée et non point de l’illusion des sens est reflétée à travers la luminosité et la brillance des couleurs dans la peinture de Misha Sydorenko. Ici la luminosité et la brillance s’avèrent  égales  à celles des émaux byzantins.   Féru de tradition picturale byzantine, par ses origines ukrainiennes ou il a contemplé des vestiges des fresques byzantins à Kiev, cœur de la culture Byzantine au 10e siècle, Misha s’initia aux courants de la peinture moderne pendant ses études à l’Académie des Beaux Arts de Lviv et plus tard aux USA puis en France où il vit actuellement.    Ce qui impressionne dès le début dans  l’expression picturale de Sydorenko, c’est qu’il ne cherche point à s’approprier les caractéristiques d’une écriture  conforme  à un courant spécifique de son temps. Libéré de tout complexe, il peint en accord avec les vibrations qu’il ressent à travers le sujet qui l’émeut à chaque instant. Sujet qu’il transcrit en parfait accord avec sa nature profonde, sa sensibilité innée de peintre-poète.   Transgressant ainsi tout obstacle entre son œuvre et le spectateur, il crée essentiellement une atmosphère, un champ pictural, point de rencontre idéal entre les données psychologiques  et spirituelles du spectateur et  son inspiration poétique. Son inspiration est rehaussée par le choix et la brillance  des couleurs  et surtout par  leur aspect translucide qui se réfère par delà une mode ou un style à l’Esprit. L’artiste nous invite à retourner vers le bonheur. Car, le bonheur consiste  en premier à savoir reconnaitre le miracle de la Vie. Bonheur, qui géré par la force de  l’esprit se profile par excellence dans les directives de l’Art Byzantin. Cet art donnait la prépondérance à l’expression spirituelle via le regard, la gamme, le reflet et la translucidité des couleurs et non point à travers les formes.   C’est à l’intensité de l’Esprit que se réfère  le geste pictural  de Sydorenko, choisissant comme émetteur la Nature et les figures mythologiques qui  l’habitent, les Esprits des Lieux. Figures signifiantes et signifiées telles la Nike des Vallons, Artémis, Vénus, les Muses des Vallons, la Nuit entre-autres. Ces figures se profilent  et sont mises particulièrement en valeur par le paysage infiniment suggestif  des  Vallons de l’Ermitage. Centre  des activités culturelles et artistiques gérées par l’inlassable et toujours inspirée Martine Boulart qui depuis toujours à optée pour la  qualité intemporelle, signifiante et poétique de l’art et non point pour son aspect  éphémère.   L’effervescence de la Nature aux Vallons  alliée avec les figures mythologiques qui l’habitent dans l’expression picturale et poétique de Sydorenko  symbolisent le miracle de la vie  et  l’esprit même du bonheur  pour ceux qui savent reconnaitre la quintessence ou plutôt le noyau métaphysique des choses. Noyau qui les relie à l’Energie suprême qui gère le Cosmos.   Le  bonheur ne consiste t’il pas dans cette capacité à savoir reconnaitre la quintessence des choses ?

Message de l’Ambassadeur d’Ukraine Vadym Omelchenko lors de l’exposition de Misha Sydorenko au «Fonds culturel de l’Ermitage»

J’ai l'honneur d’accompagner les œuvres d’un artiste ukrainien contemporain, Misha Sydorenko, en France, patrie des beaux-arts, pays qui rayonne, resplendit et attire, tout en restant un des pays le plus inspirant et accueillant pour les artistes du monde entier.   Nous sommes fiers de ce que l’amitié franco-ukrainienne et la coopération culturelle entre nos deux pays puissent éclairer le travail d’un artiste ukrainien prometteur, Misha Sydorenko, notamment à travers la délivrance à Misha d’un «Passeport Talent» de la République Française, qui constitue une belle preuve de cette reconnaissance.   Diplômé de l’Académie nationale des Beaux-Arts de Lviv, Misha est un peintre de scènes de genre, de nus et de paysages. Il a grandi artistiquement en Ukraine et garde des liens profonds avec son pays, dans son art à travers les frontières et les générations.    Ses toiles sont représentées dans des collections privées en France, Suisse, Luxembourg, Etats-Unis, Grande-Bretagne, Hollande, Australie, Chine et Ukraine, ainsi que dans des collections d’art comme : Fondation Masse-Trévidy (France), La Salle Art Museum (Philadelphie, Etats-Unis), Musée ukrainien à New-York (Etats-Unis), le Musée National de Lviv, la Galerie Nationale des beaux-arts de Lviv (Ukraine) etc.   Je suis convaincu que son talent artistique va contribuer au rayonnement de l’Ukraine sur la scène culturelle française ainsi que mondiale. Et peut-être qu’un jour ses toiles rejoindront les œuvres des grands artistes ukrainiens comme Kasimir Malevitch, Sonia Delaunay, Alexander Archipenko, Marie Bashkirtseff ou bien Alexis Gritchenko dans les plus grandes musées du monde.   J’adresse mes plus vifs remerciements à tous ceux qui, à titres divers, lui ont apporté leur aide et soutien dans la préparation de l’exposition et de cette édition limitée, et tout spécialement à la présidente du Fonds culturel de l’Ermitage parrainé par le Ministère de la culture, Madame Martine Renaud-Boulart pour son initiative déterminante  à renouer un dialogue entre les univers cloisonnés de tous les arts où Misha a été parfaitement intégré.   Je vous invite donc à découvrir l’art de Misha Sydorenko. Comme on le dit souvent, une œuvre d’art existe à partir du moment où elle est regardée.

Ouest-France dimanche 14 juillet 2019

Le romantisme ukrainien s'expose à Kerbernez

Le Quimpérois Henry Le Bal, qui dirige la Galerie de Bretagne, rue du Frout, a invité deux artistes ukrainiens pour son exposition d'été au club house du golf de Kerbernez, à Plomelin.

Le rendez-vous
« Misha Sydorenko et Natalia Kruchkevych sont originaires de Lviv en Ukraine. Ils vivent à Paris où ils se sont installés depuis cinq ou six ans», explique Henry Le Bal. Peintres de paysages contemporains ou urbains, Natalia et Misha ont accroché une trentaine de leurs œuvres sur les murs du château d'Alexandre Massé, à Plomelin. Paysages ou monuments de Paris que l'on peut identifier, scènes de la vie parisienne, leurs tableaux, entre expressionnisme et post-impressionnisme, offrent un réel moment de romantisme. « Je souhaite que mes tableaux soient des fenêtres, que les gens puissent habiter avec mes œuvres, explique Misha, qui adore la nature. J'aime peindre les paysages, mais aussi, ce que je remarque dans la rue. » Il expose également quelques nus sensuels très intimistes.

Émotion et poésie
L'artiste a la facture énergique, la pâte épaisse. Il travaille la texture, la matière, utilise des touches successives pour donner plus de relief à ses tableaux. « J'utilise le pinceau, le couteau, mais aussi les doigts. Je prépare moi-même certains pigments avec du sable ou du cristal, pour capter la lumière ou donner l'effet de l'eau d'une fontaine. » La discrète Natalia, toute en retenue, est à l'image de sa peinture. Elle peint l'émotion et la poésie par petites touches colorées successives et transpose ses impressions visuelles dans une subtile harmonie de couleurs. « J'aime peindre les scènes de la vie parisienne sur de.petits formats, mais aussi essayer de capter les couleurs d'un coucher de soleil. » Impliqués intimement dans ce qu'ils peignent, que ce soit en plein air, où ils nouent un rapport fusionnel avec la nature, ou dans leur atelier, la rencontre avec le paysage fait partie intégrante de leur mode d'expression.

Des œuvres internationales
Influencés par Claude Monet, Chaïm Soutine, Pierre Bonnard ou Édouard Vuillard, les deux peintres ukrainiens sont aussi de grands voyageurs. Ils ont déjà posé leurs chevalets aux États-Unis et en Italie, pour s'imprégner de l'atmosphère de paysages grandioses. Leurs peintures ont été présentées dàns des expositions comme" Art capital» au Grand Palais, lors du Salon d'automne et "Arcité" ... Misha Sydorenko est sociétaire de la Fondation Taylor.

Véronique MOSSER. Ouest-France

« Deux artistes d'Ukraine en Bretagne », tout l'été, au club house golf de Kerbernez, route des Châteaux, Plomelin.

Kerbernez. Expo de deux peintres ukrainiens

Plusieurs fois dans l'année, Henry le Bal, directeur de la Galerie de Breta­gne, invite des artistes à exposer au Golf de Kerbernez, à Plomelin. Natalia Kruchkevych et Misha Sydorenko y dévoilent leurs œuvres colorées et très imaginatives jusqu'au 10 septembre. Nés en Ukraine, installés à Paris, ces artistes Misha Sydorenko et Natalia· Kruchkevych ont été découverts par Mathieu Le Bal, de la Galerie des Montparnos.

Les fontaines jaillissantes des Tuileries sont au centre de plusieurs tableaux de Misha Sydorenko. Avec grande généro­sité, il pose, sur la toile, des blancs, des bleus et toutes ces couleurs joyeuses qui souvent caractérisent sa palette. l'artiste peint aussi des statues et place malicieusement une femme au pied de chacune comme pour tisser un lien avec celle qui, du haut de son socle, la regarde. Il aime aussi laisser voir des femmes auxquelles il donne beaucoup de sensualité.

"Le charme de Paris m'inspire"

C'est là une très belle peinture qui, tout comme celle de Natalia Kruchkevych, mérite le détour. La palette de cette dernière est parfois un peu plus som­bre. l'artiste aime poser, sur sa toile, des traits vifs qui accentuent un mou­vement. Une toile représentant un pont parisien l'illustre parfaitement. Débordante d'imagination, elle a réalisé une toile à tiroir sur laquelle appa­raît un couple. « j'aime le spectacle de la rue », émet-elle. Ses œuvres consa­crées à Notre Dame sont lumineuses. Sous le ciel bleu, l'édifice presque doré, se fond dans le paysage. « Le charme de Paris m'inspire», glisse-t-elle. Com­me chez Misha Sydorenko, les œuvres mélangent l'abstraction à un reste de réalisme, comme pour mieux éblouir.

Eliane Cadiou, Le Télégramme

Avec l'Ambassadeur d'Ukraine en France M Oleg Shamshur

Un communiqué de presse d'Ambassade d'Ukraine en France pour l'exposition à la Galerie de Bretagne

La France et l’Ukraine ont depuis fort longtemps une tradition de dialogue culturel. Cela remonte à l’époque où Henri I fut marié à Anne de Kiev (XI°siècle) puis cela a continué jusqu’à nos jours dans tous les domaines culturels.

Paris a toujours attiré les artistes du monde entier. Sonia Delaunay, Alexander Archipenko, Marie Bashkirtseff, Alexis Gritchenko et beaucoup d’autres peintres ukrainiens bien connus vécurent et créèrent à Paris, et nous pouvons maintenant voir leurs œuvres dans les collections du Musée d’Orsay, du Centre Pompidou, du Musée national d'Art moderne etc. Il y a un lien direct entre l’École de Paris (début du XX°) et beaucoup d’artistes ukrainiens de la période. Et ce dialogues culturel se poursuit aujourd’hui.

Natalia Kruchkevych et Misha Sydorenko vivent et travaillent à Paris. Les deux artistes ont présenté leurs peintures dans des expositions comme « Art Capital » au Grand Palais, lors du « Salon d’Automne », « Artcité » etc. Les projets « CAPRIces » et « Paris » ont été soutenus par l’Ambassade d’Ukraine en France. Misha Sydorenko est sociétaire de la Fondation Taylor.

L'Ambassade d'Ukraine félicite la décision d'organiser léxposition de peintures de Misha Sydorenko et Natalia Kruchkevych à la Galerie de Bretagne à Quimper. Pour cette exposition, des paysages de Paris et des nus sensuels ont été choisis. D’un point de vue stylistique ces séries de peintures sont réunis sous le signe du romantisme. Comme des critiques d’art l’ont noté, ces deux artistes révèlent leur originalité et leur personnalité en associant des touches de couleurs plutôt modernes, dans de subtiles harmonies qui forment une unité poétique propre à chaque tableau.

Vous en souhaitant bonne reception nous vous prions de bien vouloir accepter, Madame, Monsieur, l’expression de nos salutaions distinguées.

Oleg Shamshur, l'Ambassadeur d'Ukraine en France

Le texte pour le catalogue d'exposition collectif à la Maison des Arts Antony

Le peintre Misha Sydorenko est né et a grandi en Ukraine. Il entame une série de voyages à partir des années 1990, notamment aux États-Unis, qui viennent nourrir leur peinture, loin de la vogue du réalisme social alors prôné par le régime soviétique dans leur pays natal. Ils se sont récemment installés à Paris, une ville qui les fascine et inspire largement leurs dernières œuvres. La vie cosmopolite et vagabonde de Misha Sydorenko se retrouve dans ses œuvres, nous invitant à voyager avec lui.

Misha Sydorenko est un artiste figuratif. Il peint des paysages, des scènes de genre et des nus, à partir de souvenirs et d’esquisses dans la nature. Sa technique est expressive, il y a beaucoup de relief dans ses œuvres. Avec des mouvements vifs, il superpose des couches de matières, d’abord du noir et du blanc pour les fonds, sur lesquels il appose tel un palimpseste des couleurs en demi-teintes. Il entretient un rapport tactile à son travail et n’hésite pas à utiliser ses doigts pour étaler sa peinture. Il joue sur des harmonies colorées subtiles, tel un musiciens avec ses notes, suggérant ses impressions et ses émotions. Pour lui, peindre est une manière d’exprimer ses sentiments : une fois le dessin préparatoire exécuté sur la toile, l’artiste se laisse guider spontanément par la peinture et ses émotions au fur et à mesure de sa création.

Son travail reflète de nombreuses influences et une connaissance de l’histoire de l’art européen, qu’il mêle habilement pour créer un style original : la touche subjective des impressionnistes comme Claude Monet, le style postimpressionniste d’un Pierre Bonnard ou d’un Édouard Vuillard, ou encore les contours dilués et le rythme de l’expressionnisme allemand comme dans les œuvres d’Oscar Kokoschka.

ʺ[…] Ma peinture commence par une idée. Je peins rarement directement devant l’objet. Une peinture doit grandir à l'intérieur de moi. [… ]J'aime à créer de la différence sur mes toiles en les accentuant avec des empâtements plus prononcés, jouer avec les reliefs et utiliser de fines couches de peinture. […] C'est le moment du mystère. Je progresse dans l'inconnu. J'exprime mes sentiments. Je crée… L'atmosphère, l'humeur, l’émotion jouent un rôle important dans mes tableaux. Mes peintures sont comme une poésie. […]ʺ

Chloé Eychenne, critique d'art pour le catalogue d'exposition collectif à la Maison des Arts Antony

Postclassical auto-reflections

By Roman YATSIV
31 May, 2017 - 17:35

Misha Sydorenko presented CAPRIces project in Paris

The Cultural and Informational Center of the Ukrainian Embassy in France was the last place to host the CAPRIces project by the well-known Lviv artist.

It will be recalled that the two previous exhibits under this title were successfully held in Kyiv and Lviv. The capital of France organically “received the baton” of the author’s esthetic inspirations in its most appropriate cultural place.

What also added to the intrigue of this event was the fact that, displaying a collection of pictures, Mykhailo Sydorenko seemed to call the classic Ukrainian and French painting to a symbolic dialog and become a mediator between tradition and the present. The artist’s individualized interpretation of light and color in his canvases makes it possible to draw precisely this professional conclusion about the exhibit’s concept.

Sydorenko’s impressions are transformed through his individual sensitivity, whose flows incessantly “attack” his beauty-sensitive nature. Emphasis on a light-bearing color localizes his artistic goals, accordingly configuring the genre-and-theme system of his painting. The master’s motifs for his new project suggest that man and the milieu are integrated into a single lyrical and semantic space. By the artist’s intuitive maneuver, the sun, the fascinating boundless blue, the rocky seashores, and exotic trees seem to be catching the nude female body, turning it into a metaphysical substance.

These paraphrases with classics are not accidental because the artist is working out step by step his own strategy of painting, adapting the technical and expressional means of impressionism and expressionism to the set goals.

In the past few years, the author has focused still more in his work on this immensity of the sensitive expression of nature. Every hue applied to the canvas’ surface is structurally rich in its very base, as it conveys the flexing of the “muscles” of the author’s excited artistic nature.

CAPRIces “illuminates” the polyphonic light-colored palettes, which have different esthetic experiences, through the prism of the existence of Sydorenko, an author who reacts very subtly to the mood vibrations in the life of man and nature. The exhibit of his works attracts one with its numerous mysteries in the Mediterranean sentiments and air conveyed through the excited feelings of a profound lyricist and philosopher whose soul shows variable conditions of incomprehensible essentialities.

This exhibit has also brought back to Paris the atmosphere of the bohemian hangouts of Ukrainian and French artists in the first half of the 20th century, when you could come across Oleksa Hryshchenko, Vasyl Khmeliuk, Mykhailo Andriienko-Nechytailo, and other prominent Ukrainian artist dreamers along the Seine banks, in the Luxembourg Garden, or on the Montmartre hills.

Like his great predecessors, Mykhailo Sydorenko, an artist with a contemporary figurative mindset, has presented his project supported by the Ukrainian Embassy in France as a reminder to numerous visitors of the important function of art as an intercultural communication, as one of the most effective forms of projecting Ukraine’s high cultural image in the world.

Roman Yatsiv, pro-rector of the Lviv National Academy of Arts

“Tete-a-tete” with Mykhailo Sydorenko

The Borys Voznytsky Lviv National Art Gallery launched a personal exhibition of the artist

Mykhailo Sydorenko’s passion for painting has become even closer to his lifestyle, to casual reactions on human and nature; in addition, it is also an incentive for navigating uncharted waters of beauty. Together with his wife Natalia Kruchkevych he seeks the winds of poetic and metaphorical changes that would add freshness to his method of painting, and drive him deeper into aesthetic layers of his own artistic consciousness. The name of the new personal exhibition is “Tete-a-tete” – a symbol of this special status of sublimation, in which the artist’s new colorful revelations are born.

Sydorenko’s path to such rapid dynamics of self-reflection lies within his character. Finishing the school of Samuel Fleisher Art Memorial (Philadelphia, US), and Philadelphia Sketch Club in 1995, and Lviv Academy of Arts in 1999, the young artist has set the priority of plein-air painting practice, which organically transformed into the systematic studio work with nature in its various genre and theme projections. Many of his works are made outdoors – in mountains of Carpathians and California (US), in the bright and open environment of the Atlantic and later Mediterranean, in the atmosphere of Venice and Paris Montmartre. Thus the power of his painting temperament increasing, and the sensory experience of his are strengthened.

With every new effort, Sydorenko moved away from external formal features of the academic school, while approaching to his own territories of easel painting with classical derivatives from French Impressionism, Post-impressionism, and Colorism. However, this creative period of the Ukrainian artist turned out to be temporary too, as his strong-willed creative character sought symbiosis of subjective and analytical components. The inspiring source would take internal adaptation, would merge with the emotional identity of the artist. The artist had increasingly challenged the principles of plasticity in organization of the canvas as he sought optimal presentation of certain metaphysical states of his soul in a particular moment he experienced. In this way his artistic language has sharpened its detail; the light, color, and texture merged into a single stream of the always unique “aesthetic ecstasy.” Thanks to these concerted efforts his works were born, full of passion and vitality.

The paintings of Mykhailo Sydorenko with their distinctly romantic agenda may seem remote from modern socio-cultural context. In fact, the essence of the artist appeals to the eternal values of a human in their quest for universal harmony with nature. The most important in this is the ideological and aesthetic messages of the author.

A nude model in interior, boats at the pier in some Italian town, remote from civilization, majestic and monolithic mountains and canyons, golden domes of Venetian churches – all those compose a holistic platform for values and semantics in the humanistic model of Mykhailo Sydorenko. The artist uses the materialized authenticity of synthetic painting to invite the viewer for a tete-a-tete in a reflection upon the true value of human life.

– Roman YATSIV, Ph.D. in Art History, vice-rector for research of Lviv National Academy of Arts. "The Day" 11, 2016

Романтика та вартість буття

У Львівській національній галереї мистецтв – виставка живопису Tetе-a-tetе

Однією з характерних особливостей художника Михайла Сидоренка є те, що він дуже прискіпливий до деталей камерного середовища, яке творить разом зі своєю дружиною Наталею. Але водночас у тому камерному середовищі, в його стилі життя, у налаштованості вчитися від усіх, кого зустрічає на життєвому шляху, і криється відповідь на запитання, чому у своєму малярстві він саме такий, а не інший. Ця особливість стала одним із основних акцентів відкриття виставки живопису Михайла Сидоренка Tet-a-tet у Львівській національній галереї мистецтв.

Це дещо несподіваний для львівського малярського середовища художник. І річ навіть не в тому, що, крім навчання у Львівській національній академії мистецтв, він має за плечима також мистецькі студії у Філадельфії, а в його настанові безупинно відкривати для себе світ і нові горизонти та рухатися вперед. Це стало стилем його життя. А з цього стилю, із постійного занурення у зарубіжне сучасне мистецтво та його історію, із спілкування з людьми, а ще з постійної творчої праці та особистого світовідчуття митця виробився і його авторський стиль, і мистецькі уподобання.

«У його мистецтві нема цитування, але є розуміння малярської проблематики тепер і раніше, – характеризує творчість художника мистецтвознавець Роман Яців. – Спонтанність відчуття ним середовища та ситуації у відповідний момент організується у певну систему знаків і кольору, але Михайло Сидоренко не замикається у рамках набутих знань, а навпаки, ці рамки постійно розширює. Поєднання у його роботах світла, кольору та фактури створюють враження унікального «естетичного екстазу», а з іншого боку – спеціальної романтичної програми, в яку, поза всім іншим, завжди входить прагнення дати людям можливість подумати про вічні цінності людського буття».

Уклавши експозицію з близько ста робіт з пленерів в Україні, Італії, Франції та США (йдеться про краєвиди, міський пейзаж та твори в жанрі ню), створених за останніх три роки, Михайло Сидоренко вперше так широко індивідуально презентує своє мистецтво у Львові. Хоча автором персональних виставок тут і за кордоном він був уже неодноразово.

– Ярина Коваль, Львівська газета, 12, 2016

Повернення до традицій

Нещодавно у львівському Палаці мистецтв відбувся творчий дебют двох вихованців Львівської академії мистецтв Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко. Хоча обоє і перед тим час від часу виставляли свої твори на виставках, львівських та всеукраїнських, однак повно і рельєфно творча індивідуальність кожного з них вирисувалася на персональній виставці, де було представлено понад 250 творів. Вразила на цій виставці творча позиція мистців, — чітко ними окреслена і осмислена. На тлі поширених і модних останнім часом серед молоді поставангардових рішень, нерідко вторинних за своєю суттю, порожніх за формою та змістом, дебютанти задекларували радикально іншу творчу платформу, основану на солідних здобутках європейського та українського живопису першої третини XX ст. Це, по суті, повернення, але на іншому рівні сучасного світовідчуття та формального осмислення, до уроків високої колористичної культури, що була випрацьована на основі європейського ностімпресіоністичного досвіду в 1940-1960-х роках львівською школою малярства, очолювану Р. Сельським та К. Звіринським. Саме від них молоді художники перейняли особливе ставлення до кольору як до визначального чинника у формальній структурі малярського твору та гармонійну виваженість комнозиційно-ритмічної побудови образів. Загалом, у творах молодих художників відчувається вдумливе ставлення до національних мистецьких традицій, до малярського досвіду їх вчителів (В. Щура, Б. Сороки). Однак творчі зацікавлення Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко не обмежуються лише активним діалогом з образотворчою класикою — у своєму мистецтві вони прагнуть бути цілком сучасними виразниками своєї доби.     Саме тому імпульси для творчості вони шукають у навколишній дійсності, довіряючись, з одного боку, незамуленій автентичності безпосередніх вражень від краси рідної землі, а з іншого — жадібно вбираючи в себе нові світоглядні вартості та творчі ідеї сучасного світового мистецтва та культури. Михайло Сидоренко — художник, наділений глибоким, вдумливим аналітичним підходом до творчості. У його невеликій за часом, але інтенсивній малярській практиці (закінчив академію в 1999 Р-) можна простежити значний шлях творчих шукань, зміну різних етапів, коли мистець поступово осмислював різні творчі проблеми. Звідси —його милування пейзажем, натюрмортом, де відсутні сюжети і через це найвиразніше виявляється суть формально-пластичного заду- му. У ряді натюрмортів М. Сидоренка (особливо тих, що виконані у стриманій, аскетичній гамі землисто-коричневих тонів) видно його нахил до конструктивних нросторово-комнозиційних рішень («Пень», 2004), До шарденівської простоти та ясності композиційних побудов («Натюрморт З білою пляшкою», 1994- «Натюрморт із синьою вазою», 2004). У малярських полотнах Сидоренка відлунюють переплавлені у його творчому темпераменті уроки світового мистецтва —колірно-композиційна культура майстрів французького малярства початку XX ст. («Натюрморт із червоною калиною», 2003), динамічна пастозність письма німецьких експресіоністів («Натюрморт з оранжевою драпе-рією», 1993- «Букет квітів», 1994) та лірико-епічна настроєність образів природи, побачених ним під час побуту в Петербурзі у творах російських реалістів («Фінська затока», 1994). У малярських рішеннях М.Сидоренка прочитується його творча спадкоємність із досвідом львівської школи малярства, зокрема Р.Сель-ського та К. Звіринського. Це особливо добре видно у серії своєрідних квазі-абстрактних пейзажних композицій художника, де мотиви природи, подібно, як у Р. Сельського, узагальнені і синтезовані аж до звучання напівабстрактних образів, тонко аранжованих у теплій вохристо-золотистій та холодній сірувато-блакитній колірній тонації. Натомість абстрактно-сюрреалістичні малярські полотна К. Звіринського явно інспірували у творчості молодого художника низку натюрмортів, у яких він зображує розмаїті дрібні пластичні форми (пляшки, збанки, мисочки), розміщуючи їх в умовному просторі картини, — іноді густь, іноді —демонстративно рідко, без жодного логічного зв'язку поміж собою. Мотиви ці надають образам якоїсь незбагненної таємничості, делікатної мелодії тихого співіснування («Речі», 2004, «Натюрморт з хрестом», 2005). Попри усі відчутні у малярстві М. Сидоренка уроки його вчителів та попередників, його твори позначені виразними індивідуальними рисами, своєрідним почерком, якому властива стриманість, гармонійність урівноважених композиційних побудов, м'якість узагальнених пластичних силуетів, а понад усе —інтелігентне оперування кольором завжди у нього злегка притишене, побудоване на багатстві тонких тональних та тепло-холодних контрастів. Окрему групу творів мистця становлять його графічні експерименти із абстрактними формами (рисунки олівцем, літографії, комп'ютерна техніка). Повернувшись в Україну з поїздки до США, художник працював над осмисленням набутих вражень у серії графічних картонів («Джерело», 1995' літографія). Згодом ці формальні графічні експерименти молодого художника стали основою для серії його абстрактних малярських композицій («У лісі», «Композиція І», 2001). Останніми роками мистець все частіше звертається до малювання на пленері. Так постали його сповнені тонких спостережень гірські пейзажі Яремчі («Вечір», 2003, «Смерека», 2003), Дзем-броні («Засніжені вершини», 2004, «Холодна весна», 2004), Тухлі (серія осінніх краєвидів — «Сідає сонце. Тухля», 2004, «Гора Маківка», 2004, та інші).
Наталя Кручкевич-Сидоренко — художниця більш емоційна і безпосередня у своєму малярському вислові. Образи її — а це, переважно, краєвиди Львова, його мальовничі околиці, гірські пейзажі, квіти та натюрморти — відлуння її артистичної душі, сповнені настрою і тонкої інтимної поезії життя. Творчість художниці увібрала в себе розмаїті пласти української і світової мистецької культури. Це і захоплення полотнами Сезанна, Голена, Бонара, і уроки галицького імпресіоністичного живопису початку минулого століття, передусім інтуїтивного колоризму О. Новаківського та учнів його школи («Віддзеркалення у воді», гооо, «Ритми» 2002, «Бурхливий потік», 2005). Водночас Наталія Кручкевич-Сидоренко виразно базує свою творчість на засадах, характерних для повоєнної львівської школи малярства, і в першу чергу —на досвіді її найвизначнішого представника Р. Сельського. Це добре прочитується у ряді її гірських краєвидів, особливо із Дземброні («Ліс», 2004, «Дзембронські хащі», 2004). Вони чарують вишуканою красою колірного рішення та своєрідною романтикою гірської карпатської природи, що немов овіяна на її полотнах легким ностальгійним спогадом про колись присутнього тут великого майстра. Серед нечисельних портретних робіт художниці, здебільшого інтимних, сповнених вдумливого заглиблення у внутрішній світ людини, майстерністю виконання виділяється портрет її безпосереднього вчителя Левка Щура (2003, полотно, олія). Художниця трактує його портрет з особливою увагою та пієтетом, майстерно підкреслюючи у виразі обличчя та погляді очей глибоку рефлек-суючу натуру художника та педагога. Виконані на пленері пейзажні етюди Н. Кручкевич-Сидоренко, особливо серія мотивів із львівського Ботанічного саду — це одна із найяскравіших сторінок у її творчому доробку. Художниця захоплено вдивляється у невичерпне багатство виявів живої природи, зачарована красою її форми і колірної гармонії у різні пори дня та року. Ботанічний сад, немов відгороджений від решти шумливого, неспокійного світу, став для неї своєрідною творчою майстернею під небом, розрадою серця, де вона, пристрасно вчуваючись у життя природи, намагається зафіксувати одвічну таємницю її повноти і гармонії. Так постала велика серія весняних та літніх мотивів Ботанічного саду, ніби сповнена духм'яними запахами цвітіння, шелестом зеленого листя, синявою неба та ніжним подувом літнього вітру. Все це художниця передає не засобами на- туралістичного копіювання, а прикметною мовою колірних кшталтів, ритмів, узагальнених пластичних форм. Твори Н. Кручкевич-Сидоренко полонять щирістю авторського вислову, тонкою поетичною настроєністю образів та артистизмом виконання. Відчувається, що художник уміє мислити категоріями сучасної малярської пластики, усвідомлюючи себе повноправним спадкоємцем мистецької культури попередніх поколінь.

– Любов Волошин, Заслужений діяч мистецтв України, "Образотворче мистецтво" #3, 2006, Видання Національна спілки художників України