L’art reste éternellement le même: l’art. C’est pourquoi il n’y a pas d’art nouveau. Il y a de nouveaux artistes. (Egon Schiele 1890 - 1918)

Misha Sydorenko n’est pas un artiste conceptuel, il est un peintre. Pour son et mon plaisir qu’ il ne cherche pas être original et, ainsi, lui-même est libéré des forces qui pourront éventuellement être destructives pour tout ce qu’il considère comme important pour son art.

Il est un voyageur dans ses paysages. Nous voyons la Méditerranée ainsi que les villes anciennes où il est à l’aise avec l’arrière-plan de la vie quotidienne et de la nature qui ont façonnés les côtes rocheuses, se baignant dans la lumière du soleil éternel.

Sa palette ne peut pas être confondu avec quelqu’un autre parce que c’est la palette typique de Misha Sydorenko dans sa combinaison spécifique de bleu, rose et jaune. Les couleurs sont suggestives. La technique est très expressive et la surface de ses œuvres a une texture avec le relief. Il est étonnant que ses peintures sont pleines d’atmosphère et de la lumière.

Son travail témoigne la vie heureuse et simple qu’il partage avec sa charmante épouse Natalia Kruchkevych, une peintre remarquable à sa propre manière. Dans certaines de ses meilleurs œuvres sa femme est représentée dans les peintures intimistes de haute qualité.

Comme je l’ai mentionné ci-dessus, Misha est libre de la lutte pour l’originalité, qui peut facilement devenir un fil à de jeunes artistes et qui conduit souvent à la stérilité artistique. Misha a choisi ses ancêtres avec le soin; la plupart d’entre eux sont des peintres français comme Bonnard et Vuillard et les autres exemples qu’il aurait admiré au musée d’Orsay dans sa bien-aimée Paris, une ville où il appartient vraiment et qui va lui attendre avec l’hospitalité et la générosité.

Comme Misha Sydorenko est encore jeune, mais il est déjà réussi au niveaux international, même si nous ne pouvons pas, nous attendons de voir son art à mûrir comme le vin de la meilleure qualité. Son présent est déjà bien, mais son avenir semble prometteur comme ses meilleurs tableaux.

Bernard de Wolff MSc, l’historien d’art et un peintre, qui vit et travaille à Paris et Amsterdam

 

Art remains eternally the same : art . That is why there is no new art . There are new artists . (Egon Schiele 1890 - 1918 )

Misha Sydorenko is not a conceptual artist - he is a painter . To his and my pleasure he does not seek to be original and thus he has set himself free from the forces that could possibly be destructive to anything he considers to be important for his art .

He is a traveller in his landscapes . We see the mediterrenean as well as the ancient cities where he is at ease with the background of daily life and the nature that shaped the rocky coasts , bathing in eternal sunlight .

His palette cannot be mistaken for somebody elses as it is typical Misha Sydorenko in his specific combination of blue , pink and yellow . The colors are suggestive . Technique is quite expressive and the surface of his artworks has a texture with relief . Remarkable that his paintings are full of atmosphere and light .

His work testifies of the uncomplicated happy life he shares with his lovely wife Natalia Kruchkevych , a remarkable painter in her own right . In some of his best work his wife is depicted in intimist paintings of high quality .

Like I mentioned above , Misha is free of a forced strive for originality , which can easily become a thread to young artists and which often leads to artistic sterility . Misha has chosen his ancestors with care ; most of them are French painters like Bonnard and Vuillard and the other examples he must have been admiring in le musée d'Orsay in his beloved Paris , a city where he really belongs and that will await him with hospitality and generosity .

As Misha Sydorenko is still young , and already internationally succesfull , we cannot but expect his art to ripen like wine of the best quality . His present is looking good , his future looks bright as his best paintings .

Bernard de Wolff Msc , art historian and painter , living in Amsterdam and Paris .

 


 

ArtBank: What is your religious belief? Christian?Islam?Buddhism?

MS: I'm very traditional in my beliefs but as a matter of fact painting is my religion.

ArtBank: In general you create an art when you got the inspiration or you will finding inspiration during process creating art ?

MS: I am the figurative artist. Yes, I paint when I got inspired by the subject. But also I very involve in the process of painting. The process gives me main artistic satisfaction. I prefer to work from memories and sketches in my studio. Before I paint I have to get an idea of what I going to do. Usually I paint in many sessions. I add something and remove. Then I put my painting on the wall for a week or more and continue to work again and again. So, my work changes a lot until I finish it. Sometimes I have feeling that a painting can never be finished and I can continue to work on it. I paint only oil on linen. I never use plastic acrylic paints or cotton canvas. Oil gives me everything I need. It’s rich in value and surface. I work with brushes, palette knifes, fingers… I use thick and transparent layers of paint. Really love to work with relief and texture of oil paint. I express my feelings with paints.

ArtBank: Do you think the art on the wall shall be still exist in the future ? Whether it will be replaced by media and screen?

MS: Paintings exist from prehistoric ages. And I think it will last forever. Media arts will exist in its own way.

ArtBank: Imitation is a crisis, how do you look at this issue?

MS: I agree. Imitation is a sign of the crisis. Nowadays there are a lot of imitations in art. Often, artists repeat what was before them in art or just pretend to be original.  

ArtBank: Your creation elaborates a truth or a specific concept about reality?

MS: My paintings represent my vision of life.

ArtBank: Should the artist must be an opposition? Against globalization, against world trade, against civic organizations, against diplomatic relations?

MS: Artists have to support wise decisions in the new world. From the early ages people are trying to understand the mystery of the human being and solve everlasting questions. Art has the same purpose. As I said in one interview: Life is a mystery. An artist moves aside a curtain.

ArtBank: There are fewer and more artists in the world, who do you think that the works of the world can be called the thought-provoking?

MS: There are many artists who may be considered as a thought-provoking. I believe a good painting is always like that. If we take a look on Eugene Leroy painting we will be immediately involved in the painting mystery. And it works not in a direct way. We see brushstrokes, rough texture, color planes in well-defined proportions, distribution of light and shadow, valours and gestures... Altogether, these affect us. Create a mood, special atmosphere, an impression. In painting we see the artist itself and his vision of the world. Art is always the question of mentality. The same I can say about many artists such a Rembrandt van Rijn, Claude Monet, Pierre Bonnard, Karel Appel, Vasyl Khmeluk and modern masters Bernard de Wolff, Anatoli Kryvolap, Alex Kanevsky etc

ArtBank: Do you think that the freedom you want to express is the use and persecution of politicians?

MS: Freedom is the main point for each human being. I believe it’s important to express that in painting. I prefer to live in the world without the borders. It’s much better to have united world than the one separated by politics and religions.

ArtBank: Is the struggle of the body and mind the core of creation?

MS: Each time it goes differently. Sometimes it’s a struggle but sometimes it goes very easy and peaceful. The main thing is to achieve power in the painting. It has to speak for itself. Without the words. On its own language.

ArtBank: Do you think the mobile exhibition hall on the network, the gallery will have an impact on the physical part?

MS: Definitely, art collectors have to come to the gallery and see a painting in person. Mobile network exhibition hall is good but I think not enough to admire art and to make a decision to acquire an artwork. 

ArtBank: The artist's life experience is full of imagination and initiative, in some special moments, may not be able to form works, sometimes condensed into the course of life, often a work is the artist after years of accumulation and training to build. What do you think of the most different experiences in your life?

MS: I’ve lived in different parts of the world. In Saint Petersburg and Moscow, in Philadelphia and Los Angeles, in Paris, in Lviv and Kiev, Napoli, Venice, on Capri… Each time was a quite different experience in my life. And I like that. There were periods when I’ve paint a lot and periods when I didn’t paint at all. Sometimes I really need time to accumulate my experience to paint again. It’s all the matter of fillings. Art for me is not rationalistic thing. I can think and talk a lot on subject how the good painting has to look like. But afterwards I have to forget everything what I thought, read and heard. I have to take my brushes and palette and paint.

ArtBank: Thank you very much for the interview Mr Misha Sydorenko.

 

Interview for the artagency ArtBank in China, 2017



 

Postclassical auto-reflections


By Roman YATSIV
31 May, 2017 - 17:35

Misha Sydorenko presented CAPRIces project in Paris


The Cultural and Informational Center of the Ukrainian Embassy in France was the last place to host the CAPRIces project by the well-known Lviv artist.


It will be recalled that the two previous exhibits under this title were successfully held in Kyiv and Lviv. The capital of France organically “received the baton” of the author’s esthetic inspirations in its most appropriate cultural place.


What also added to the intrigue of this event was the fact that, displaying a collection of pictures, Mykhailo Sydorenko seemed to call the classic Ukrainian and French painting to a symbolic dialog and become a mediator between tradition and the present. The artist’s individualized interpretation of light and color in his canvases makes it possible to draw precisely this professional conclusion about the exhibit’s concept.


Sydorenko’s impressions are transformed through his individual sensitivity, whose flows incessantly “attack” his beauty-sensitive nature. Emphasis on a light-bearing color localizes his artistic goals, accordingly configuring the genre-and-theme system of his painting. The master’s motifs for his new project suggest that man and the milieu are integrated into a single lyrical and semantic space. By the artist’s intuitive maneuver, the sun, the fascinating boundless blue, the rocky seashores, and exotic trees seem to be catching the nude female body, turning it into a metaphysical substance.


These paraphrases with classics are not accidental because the artist is working out step by step his own strategy of painting, adapting the technical and expressional means of impressionism and expressionism to the set goals.


In the past few years, the author has focused still more in his work on this immensity of the sensitive expression of nature. Every hue applied to the canvas’ surface is structurally rich in its very base, as it conveys the flexing of the “muscles” of the author’s excited artistic nature.


CAPRIces “illuminates” the polyphonic light-colored palettes, which have different esthetic experiences, through the prism of the existence of Sydorenko, an author who reacts very subtly to the mood vibrations in the life of man and nature. The exhibit of his works attracts one with its numerous mysteries in the Mediterranean sentiments and air conveyed through the excited feelings of a profound lyricist and philosopher whose soul shows variable conditions of incomprehensible essentialities.


This exhibit has also brought back to Paris the atmosphere of the bohemian hangouts of Ukrainian and French artists in the first half of the 20th century, when you could come across Oleksa Hryshchenko, Vasyl Khmeliuk, Mykhailo Andriienko-Nechytailo, and other prominent Ukrainian artist dreamers along the Seine banks, in the Luxembourg Garden, or on the Montmartre hills.


Like his great predecessors, Mykhailo Sydorenko, an artist with a contemporary figurative mindset, has presented his project supported by the Ukrainian Embassy in France as a reminder to numerous visitors of the important function of art as an intercultural communication, as one of the most effective forms of projecting Ukraine’s high cultural image in the world.


Roman Yatsiv is Pro-Rector of the Lviv National Academy of Arts

 



It is found in paintings by Misha Sydorenko, a strong passion that wants to feel strong as a rock and tasted like a spring. This force descends upon the canvas with momentum, but the spring softens the blow dilutes and agile brushstrokes and flashing shades simple purity.

There in the work of Misha, the playful desire deeply rooted in a lifeline of deep conviction, that rejoice oneself in the brushstroke gives his work a sensual and very Mediterranean character. The conviction of the Slavs with the Mediterranean look, Dionysian, provide the work of a power of suggestion based on the true splendor that the movement produces colors.

– Arturo Espinosa Rosique, painter, Barcelona, Spain

 

Se descubre en la pintura de Misha Sydorenko, una pasión fuerte que quiere sentirse fuerte como una roca y sabia como un manantial. Esa fuerza desciende sobre el lienzo con ímpetu, pero el manantial suaviza el golpe y lo diluye en ágiles pinceladas y con tonos destellantes de pureza simple.

Hay en la obra de Misha, ese afán lúdico profundamente anclado en una línea de vida de profundo convencimiento, ese gozarse de uno mismo en la pincelada confiere a su obra un carácter sensual y muy mediterraneo. El convencimiento de los eslavos junto a esa mira mediterránea, dionisíaca, dotan a la obra de un poder de sugestión basado en ese cierto esplendor que el movimiento de sus colores produce.

– Arturo Espinosa Rosique, painter, Barcelona, Spain

 


 

The cultivation of painting is characteristic for Mykhailo Sydorenko - Ukrainian artist who is intensively developing its painting concept. It is in his deep genetic nature when the cunning emotional attitude of the artist determines the imaginative way of the "conquest" of nature. After the basic professional education at the Lviv National Academy of Arts, with its native approach to the composition and decorative interpretation plastic, he has held other professional "Academies" with an attempt to synthesize his own temperament with the best achievements of plenary ranging between classical impressionism and modified practices of XX century and French coloristic. In the dialog of all these academic traditions the new exhibition project of Mykhailo Sydorenko «CAPRIces» is introduced. It summarizes in its original method the impressions of only one episode of the colorful author's painting diaries.

The artist works in the regime of transformed impressions through his individual sensibility. The flows of these impressions continuously "attack" him sensitive to the beauty temper. His intention to luminous color localizes his creative tasks, accordingly configuring the genre and thematic system of his paintings. For the new project Mykhailo Sydorenko has chosen such reasons, when people and the environment are integrated into a single lyrically semantic space. Sun and the endless space being, rock coast, exotic trees with the help of intuitive cunning maneuver seemed to intercept a naked female body, "place" her in the metaphysical substance. Such paraphrases of the classics are not random, as an artist, step by step makes its own strategy of painting, adapting technical and expressive means of impressionism and expressionism to figurative assigned tasks.

Thus «CAPRIces» «has reflected" the polyphony of world color palettes with different aesthetic experience through the prism of Mykhailo Sydorenko existence - author who very subtly responds to the mood of vibration movement in human life and nature. The exhibition of his works attracts with many mysteries in the spirits and airiness of Mediterranean which is transferred by agitated feeling of deep lyrics and philosopher changing state of mind in the structure of incomprehensible beings ...

 

– Roman Yatsiv, Ph.D. in Art History, vice-rector for research of Lviv National Academy of Arts

 


 

“Tete-a-tete” with Mykhailo Sydorenko
The Borys Voznytsky Lviv National Art Gallery launched a personal exhibition of the artist

 

Mykhailo Sydorenko’s passion for painting has become even closer to his lifestyle, to casual reactions on human and nature; in addition, it is also an incentive for navigating uncharted waters of beauty. Together with his wife Natalia Kruchkevych he seeks the winds of poetic and metaphorical changes that would add freshness to his method of painting, and drive him deeper into aesthetic layers of his own artistic consciousness. The name of the new personal exhibition is “Tete-a-tete” – a symbol of this special status of sublimation, in which the artist’s new colorful revelations are born.

Sydorenko’s path to such rapid dynamics of self-reflection lies within his character. Finishing the school of Samuel Fleisher Art Memorial (Philadelphia, US), and Philadelphia Sketch Club in 1995, and Lviv Academy of Arts in 1999, the young artist has set the priority of plein-air painting practice, which organically transformed into the systematic studio work with nature in its various genre and theme projections. Many of his works are made outdoors – in mountains of Carpathians and California (US), in the bright and open environment of the Atlantic and later Mediterranean, in the atmosphere of Venice and Paris Montmartre. Thus the power of his painting temperament increasing, and the sensory experience of his are strengthened.

With every new effort, Sydorenko moved away from external formal features of the academic school, while approaching to his own territories of easel painting with classical derivatives from French Impressionism, Post-impressionism, and Colorism. However, this creative period of the Ukrainian artist turned out to be temporary too, as his strong-willed creative character sought symbiosis of subjective and analytical components. The inspiring source would take internal adaptation, would merge with the emotional identity of the artist. The artist had increasingly challenged the principles of plasticity in organization of the canvas as he sought optimal presentation of certain metaphysical states of his soul in a particular moment he experienced. In this way his artistic language has sharpened its detail; the light, color, and texture merged into a single stream of the always unique “aesthetic ecstasy.” Thanks to these concerted efforts his works were born, full of passion and vitality.

The paintings of Mykhailo Sydorenko with their distinctly romantic agenda may seem remote from modern socio-cultural context. In fact, the essence of the artist appeals to the eternal values of a human in their quest for universal harmony with nature. The most important in this is the ideological and aesthetic messages of the author.

A nude model in interior, boats at the pier in some Italian town, remote from civilization, majestic and monolithic mountains and canyons, golden domes of Venetian churches – all those compose a holistic platform for values and semantics in the humanistic model of Mykhailo Sydorenko. The artist uses the materialized authenticity of synthetic painting to invite the viewer for a tete-a-tete in a reflection upon the true value of human life.

–Roman YATSIV, Ph.D. in Art History, vice-rector for research of Lviv National Academy of Arts. "The Day" 11, 2016

 



«Tete a tete» з Михайлом Сидоренком
У Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького — персональна виставка митця

Втілення малярської пристрасті для Михайла Сидоренка стало ще більше наближеним до його стилю життя, побіжних реакцій на людину і природу, а поза тим, ще й стимулом для відкриття невідомих територій краси. Спільно з дружиною Наталією Кручкевич він шукає тих вітрів поетико-метафоричних перемін, які додають свіжості його методу живописання, глибших занурень в естетичні пласти власної мистецької свідомості. Назва нової персональної виставки — «Tete a tete» — символізує цей особливий статус сублімації, в якому народжуються чергові кольорописні одкровення мистця.

Шлях Михайла Сидоренка до такої стрімкої динаміки авторефлексій — у самому характері мистця. Закінчивши студії у Школі Samuel Fleisher Art Memorial, Philadelphia, USA Philadelphia Sketch Club, Philadelphia, USA (1995) та Львівську академію мистецтв (1999), молодий художник визначив для себе пріоритетність пленерної малярської практики, яка органічно переросла у системну студійну роботу з натурою в її різних жанрово-тематичних проекціях. Багато працював на природі — гори Карпат і Каліфорнії (США), світлоповітряне середовище Атлантики, а потім Середземного моря, атмосфера Венеції і паризького Монмартра. Так зростала сила його малярського темпераменту, міцнішав досвід чуттєвого письма.

З кожним новим зусиллям Михайло Сидоренко віддалявся від зовнішніх формальних ознак академічної школи, натомість наближався до своїх теренів станкового малярства з класичною похідною від французького імпресіонізму, постімпресіонізму, кольоризму. Втім, ця творча іпостась українського мистця теж виявилась ситуативною, оскільки його сильна творчо-вольова натура прагнула симбіозу суб’єктивованого й аналітичного компонентів. Інспіруюче джерело (об’єкт захоплення) повинно було пройти внутрішню адаптацію, «злитися» з емоційною ідентичністю мистця. Художник дедалі активніше наступав на засоби пластики при організації малярського середовища полотен, шукав оптимальної міри викладу певного метафізичного стану його душі в конкретну мить переживання. В такий спосіб мова його малярства відточувалась до деталей, світло, колір і фактура сплавлялись в єдиний потік завжди унікального «естетичного екстазу». На вершинах цих цілеспрямованих зусиль і народжувалися його твори, сповнені жагучості і віталізму.

Картини Михайла Сидоренка з їх виразно романтичною програмою можуть видаватися віддаленими від соціокультурного контексту сучасності. Насправді ж екзистенція художника апелює до вічних цінностей людини в її прагненні до універсальної гармонії з природою. В цьому важливий ідейно-естетичний посил автора. Мотиви оголеної моделі в інтер’єрі, човни на пристані в якомусь віддаленому від цивілізації італійському містечку, величаві своєю монолітністю гори і каньйони, золотаві бані венеційських храмів становлять єдиний ціннісно-смисловий ряд гуманістичної платформи Михайла Сидоренка, який справжністю матеріалізованого синтетично-живописного почуття запрошує глядача на tete a tete в розмірковуваннях про істинні вартості людського життя.
– Роман ЯЦІВ, кандидат мистецтвознавства, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв. Фото надано Михайлом СИДОРЕНКОМ. "ДЕНЬ", 24-25, 2016

 



Романтика та вартість буття
У Львівській національній галереї мистецтв – виставка живопису Tetе-a-tetе

Однією з характерних особливостей художника Михайла Сидоренка є те, що він дуже прискіпливий до деталей камерного середовища, яке творить разом зі своєю дружиною Наталею. Але водночас у тому камерному середовищі, в його стилі життя, у налаштованості вчитися від усіх, кого зустрічає на життєвому шляху, і криється відповідь на запитання, чому у своєму малярстві він саме такий, а не інший. Ця особливість стала одним із основних акцентів відкриття виставки живопису Михайла Сидоренка Tet-a-tet у Львівській національній галереї мистецтв.

Це дещо несподіваний для львівського малярського середовища художник. І річ навіть не в тому, що, крім навчання у Львівській національній академії мистецтв, він має за плечима також мистецькі студії у Філадельфії, а в його настанові безупинно відкривати для себе світ і нові горизонти та рухатися вперед. Це стало стилем його життя. А з цього стилю, із постійного занурення у зарубіжне сучасне мистецтво та його історію, із спілкування з людьми, а ще з постійної творчої праці та особистого світовідчуття митця виробився і його авторський стиль, і мистецькі уподобання.

«У його мистецтві нема цитування, але є розуміння малярської проблематики тепер і раніше, – характеризує творчість художника мистецтвознавець Роман Яців. – Спонтанність відчуття ним середовища та ситуації у відповідний момент організується у певну систему знаків і кольору, але Михайло Сидоренко не замикається у рамках набутих знань, а навпаки, ці рамки постійно розширює. Поєднання у його роботах світла, кольору та фактури створюють враження унікального «естетичного екстазу», а з іншого боку – спеціальної романтичної програми, в яку, поза всім іншим, завжди входить прагнення дати людям можливість подумати про вічні цінності людського буття».

Уклавши експозицію з близько ста робіт з пленерів в Україні, Італії, Франції та США (йдеться про краєвиди, міський пейзаж та твори в жанрі ню), створених за останніх три роки, Михайло Сидоренко вперше так широко індивідуально презентує своє мистецтво у Львові. Хоча автором персональних виставок тут і за кордоном він був уже неодноразово.
– Ярина Коваль, Львівська газета, 12, 2016

 



" Misha Sydorenko - painter and graphic artist. He graduated from the Lviv National Academy of Arts (1999). The artist also studied in Samuel Fleisher Art Memorial and the Philadelphia Sketch Club (Philadelphia, USA 1995). M. Sydorenko working in the field of painting and graphic arts: «I contemplate, delve and dissolve into that which is in front of my eyes. « - shares the secrets of his creative method. M. Sydorenko: «I just want to observe, watch and sometimes ask: why, how, where and what is the point? In a painting I express myself and create my vision of the world».
The artist acknowledges pensiveness when it comes to painting and a strong relationship with nature - «as condition for creativity». He is also prone to lengthy panoramic landscapes which have monumental majesty. They «unload» and slide across the landscape in melodic, vibrating lines - if immediate «objective» of a heartbeat. According to the typological characteristics of his landscapes, they tend to be like symphony, the beat of which at times «breaks» into local impressionistic «parties». Thus, M.Sydorenko’s mystification becomes large landscapes in which the sky, mountains and water represent a holistic monumental and majestic beauty that represents Eternity.
Artist often uses texture, putting the thick layer of paint to increase the expressiveness of his art. Especially fine deliberateness of the effects of color and tonal values that we could see in the genre of «nu», dissolving in the mirror image of their own existence. He creates tonal organization of a vision using exact color and tonal variations, and that’s what shows the depth of Michael Sydorenko’s painting temperament.
The artist participated in solo and group exhibitions in Lviv, Kyiv, as well as Paris, Los Angeles and Philadelphia. M. Sydorenko’s paintings are kept in museums and private collections in the France, Luxembourg, USA, Great Britain, Australia, Ukraine and Russia."
– Roman Yaciv, Ph.D. in Art History. Anthology of Ukrainian art «Ideas, senses, interpretations of fine art»

 



"Михайло Сидоренко – живописець, графік. Закінчив Львівську академію мистецтв (1999), провівши теж студії у Samuel Fleisher Art Memorial та Philadelphia Sketch Club (Philadelphia, USA 1995).
M. Сидоренко працює в галузі станкового малярства та графіки. «Я споглядаю, вникаю, неначе розчиняюсь у тому, що перед очима», - ділиться секретами свого творчого методу М. Сидоренко. «Мені хочеться дивитись, старатися побачити, а іноді спитати: чому, як, звідки та який у цьому сенс?».
Автор визнає певну медитативність малярського акту, а зв’язок з природою - «неминучою умовою творчості», він схильний до розлогих панорамних пейзажів монументальна величавість яких «розвантажується» ковзаючими по ландшафтах мелодійними, вібруючими лініями - якби безпосередніми «посилами» від серцебиття. За типологічними ознаками частина його пейзажів тяжіє до симфонізму, в такт якого у відповідних моментах «прориваються» локальні імпресіоністичні «партії». Відтак М. Сидоренко стає містифікатором великих ландшафтних форм, в яких небо, гори і вода становлять цілісний монумент величавої краси, в якій промовляє Вічність.
Мистець часто використовує фактуру, «кладучи» барву мастихіном й підсилюючи гостроту край-образу експресивною манерою письма. Особливо тонкої світлоколірної градійованості він досягає у жанрі «ню», розчиняючи зображення в дзеркалі власної екзистенції. Однаково цікаво художник працює у камерному та епічному пейзажі, вправно режисеруючи простір і формуючи цілісний образ природи. Тональна організація планів вирішується точно знайденими вальорами, що показує глибину малярського темпераменту Михайла Сидоренка.
Художник мав численні персональні та групові виставки у Львові, Києві (Україна), Парижі (Франція), Лос-Анджелесі та Філадельфії (США). Твори мистця зберігаються у музеях та приватних колекціях України, Франції, Великобританії, Австралії та США"
– Роман Яців, професор, кандидат мистецтвознавства. Антологія українського мистецтва «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва»

 


 

"Misha Sydorenko presents living, distinct, aesthetic ideas. This young artist with an inclination towards deep thought and a longing for wide horizons – is a rarity, and is especially of value in our time, when other artists very infrequently have the same level of thought."
– Roman Yaciv, doctor of art science, Director of Art Science Graduate Studies of Lviv National Academy of Arts, Ukraine. (From an article dedicated to the artist works)

 



"Перш ніж розрізнити індивідуальні стратегії творчого пошуку Наталії Кручкевич і Михайла Сидоренка, необхідно звернутись до деяких їх спільних рис та біографічних фактів. Львівська національна академія мистецтв стала для майбутнього подружжя і місцем особистої зустрічі, і початком їх професійного шляху. Ще один епізод – студії малярства у Samuel Fleisher Art Memorial and Philadelphia Sketch Club (Філадельфія, США, 1995 р.) – дещо відкорегував направленість їх мистецьких зусиль. Навіть сьогодні, систематично працюючи над різними тематичними пейзажними циклами, Наталія і Михайло для своїх львівських колег багато чим залишаються «іншими», засмаглими не лише від «українського сонця» й освіженими не лише «рідними вітрами».
Однією з головних ознак внутрішніх перетворень тоді ще початкуючих мистців стало облаштування ними власної «образно-пластичної оптики», проявленої у масштабованості певних натурних мотивів та вкладання у них своїх поетичних чи філософічних смислів. Саме в такому невидимому діалозі між прямою видовою інформацією та зростаючим метафоричним мисленням авторів і вироблялася естетична платформа кожного зокрема. Наталія Кручкевич так і наголошує на тому, що «картина – це окремий світ, що існує вже сам, окремо від нас. Те, що намальоване, я вже бачу зовсім інакше, аніж тоді, коли його малювала». «Я споглядаю, я вникаю, неначе навіть розчиняюсь в тому, що перед очима, – ділиться секретами своєї творчої методології Михайло Сидоренко. – Мені хочеться просто споглядати, дивитись, старатися побачити. І не питати чому, як, звідки та який в цьому сенс…». І один, і другий автор визнає певну медитативність малярського акту, а зв’язок з природою – «неминучою умовою творчості».
І все ж, попри спільний об’єкт уваги природа в емоційній настанові кожного набуває відмінних формально-образних трактувань. Михайло Сидоренко схильний до широких панорамних пейзажів, монументальна величавість яких «розвантажується» ковзаючими по ландшафтах мелодійними, вібруючими лініями – якби безпосередніми «посилами» від серцебиття. За типологічними ознаками частина його пейзажів тяжіє до симфонізму, в такт якого у відповідних моментах «прориваються» локальні імпресіоністичні «партії». У Наталії Кручкевич образ природи формується зі згустків колірно-асоціативних вражень, які самі по собі структуруються в цілісні композиційні пластичні побудови. В цій тактиці роботи спрацьовує її теза, що «картина – то гармонія цілого». Тому мисткиня позбавляється численних емпіричних деталей натурних прототипів, а формує внутрішнє середовище твору під натиском інтуїції, інколи через гіперболізацію. «В кожній картині – правда минаючої хвилі» – переконана вона.
Наталія Кручкевич і Михайло Сидоренко на сьогодні дедалі відчутніше дистанціюються від усереднених підходів до пейзажного малярства і щораз щільніше входять у питомо «своє» метафізичне поле мистецтва, в якому проявляється не лише пряме зображення чи його вигин (рефлексія), але й глибоко інтимна світоглядна настанова кожного. Відтак Михайло Сидоренко стає містифікатором великих ландшафтних форм, в яких небо, гори і вода становлять цілісний монумент величавої краси, в якій промовляє Вічність. Наталія Кручкевич, натомість, якби притягує на себе світлоколірне розмаїття природи, тішачись усіма нюансами форм і відтінків. Систематизуючи нескінченні сонячні рефлекси, мисткиня творить власний, дуже особистісний, міф про рух в діапазоні народження і проминання. Дбаючи про усі складові цього невпинного процесу творення нових естетичних субстанцій, подружжя мистців продовжує просуватися вглиб поетико-смислових наповнень Життя, вільно комунікуючи з різними ландшафтами і середовищами, зазираючи через них у власну екзистенційну сутність" 
Роман Яців, кандидат мистецтвознавства

 



"Misha Sydorenko have surprised everyone, not just with their large number of paintings on exhibition, but with their selfless search for their path in art. This art exhibition certifies that these artists are both very successful and prolific. Here we can clearly see, how their artistic personalities were formed, in love with nature.     This temporal, changing world, that covers us from morning until evening, sometimes surprises us, and puts us on our guard as it frightens and shocks. Every day is unique, and every time, it effects us in a new way. It allows itself to be imprisoned in the painting, as if it intends to be seen again and again.
This art exhibition is an interesting presentation by an artistic couple. They complete each other. Natalia is emotional, sincere and expeditious. Mykahilo is a deliberate thinker, in search of completion and meaning."
– Natalia Kosmolinska, an art critic. (From a television interview)

 



"The Antonovych Palace of Art owns an excellent series of his paintings… We have a lot of positive reviews by our visitors."
– Dr. Larysa Krushelnycka, Director Emeritus of the Lviv National Scientific Library and the Antonovych Palace of Art, Ukraine. (From the letter of recommendation for the artists)

 



"It is with great pleasure to congratulate these two young artists, graduates of our Lviv National Academy of Art, on their great artistic accomplishments. This exhibition is a fresh perspective in our field. This freshness comes from various professors of Ukrainian art, including R. Selsky, K. Zvirinsky, D.Dovbooshynskiy, and their first students, Z. Flinta, P.Markovich, and O. Minko. They have reached an art achievement of the West for the first half of the twentieth century. That orientation to the West was a secret mutiny against the forcible introduction of so-called “socical realism” as unique truth art, forced upon all Soviet artists. Talented, innovative artists that worked at then Lviv Institute of Applied and Decorative Art, with great effort, pursued and forged a path to youthful and open art (as well as sculpture) that people now call the “Lviv art school”.
In their art exhibition these two young artists, Natalia Kruchkevych and Misha Sydorenko, exemplify the sincere tradition in which they were immersed while studying in the Academy and developing their preference for nature.
Natalia Kruchkevych is a talented, honest and expeditious artist. In her paintings, there is a charming, colorful harmony, and an effective penetration of the mysterious hue of nature. I have to note, that her small paintings are especially fresh and unique.
Mykhailo Sydorenko is a capable young artist who persistently works and is always seeking. His paintings are from several periods. The first stage is a return to the great classics of the West. After his trip to the USA, he became interested in abstraction. In time he returns to nature, by simplifying it, which we can see in a series of his half abstract landscapes. The same applies to his still-life paintings, with their quiet and simplified manner. In his Carpathian landscapes, we see deep influences from nature, that reached back to his roots in a great art tradition."
– Lyubov Voloshyn, an art critic, recognized master of Ukrainian art, as well as a director of O.Novakivskiy museum in Lviv. (From a radio interview) An article titled "Returning to the Tradition" about the artists was published by Lyubow Voloshyn in a Ukrainian magazine ''Fine Arts", №3, 2006, in ukrainian language.

 



Повернення до традицій

Нещодавно у львівському Палаці мистецтв відбувся творчий дебют двох вихованців Львівської академії мистецтв Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко. Хоча обоє і перед тим час від часу виставляли свої твори на виставках, львівських та всеукраїнських, однак повно і рельєфно творча індивідуальність кожного з них вирисувалася на персональній виставці, де було представлено понад 250 творів. Вразила на цій виставці творча позиція мистців, — чітко ними окреслена і осмислена. На тлі поширених і модних останнім часом серед молоді поставангардових рішень, нерідко вторинних за своєю суттю, порожніх за формою та змістом, дебютанти задекларували радикально іншу творчу платформу, основану на солідних здобутках європейського та українського живопису першої третини XX ст. Це, по суті, повернення, але на іншому рівні сучасного світовідчуття та формального осмислення, до уроків високої колористичної культури, що була випрацьована на основі європейського ностімпресіоністичного досвіду в 1940-1960-х роках львівською школою малярства, очолювану Р. Сельським та К. Звіринським. Саме від них молоді художники перейняли особливе ставлення до кольору як до визначального чинника у формальній структурі малярського твору та гармонійну виваженість комнозиційно-ритмічної побудови образів. Загалом, у творах молодих художників відчувається вдумливе ставлення до національних мистецьких традицій, до малярського досвіду їх вчителів (В. Щура, Б. Сороки). Однак творчі зацікавлення Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко не обмежуються лише активним діалогом з образотворчою класикою — у своєму мистецтві вони прагнуть бути цілком сучасними виразниками своєї доби.     Саме тому імпульси для творчості вони шукають у навколишній дійсності, довіряючись, з одного боку, незамуленій автентичності безпосередніх вражень від краси рідної землі, а з іншого — жадібно вбираючи в себе нові світоглядні вартості та творчі ідеї сучасного світового мистецтва та культури. Михайло Сидоренко — художник, наділений глибоким, вдумливим аналітичним підходом до творчості. У його невеликій за часом, але інтенсивній малярській практиці (закінчив академію в 1999 Р-) можна простежити значний шлях творчих шукань, зміну різних етапів, коли мистець поступово осмислював різні творчі проблеми. Звідси —його милування пейзажем, натюрмортом, де відсутні сюжети і через це найвиразніше виявляється суть формально-пластичного заду- му. У ряді натюрмортів М. Сидоренка (особливо тих, що виконані у стриманій, аскетичній гамі землисто-коричневих тонів) видно його нахил до конструктивних нросторово-комнозиційних рішень («Пень», 2004), До шарденівської простоти та ясності композиційних побудов («Натюрморт З білою пляшкою», 1994- «Натюрморт із синьою вазою», 2004). У малярських полотнах Сидоренка відлунюють переплавлені у його творчому темпераменті уроки світового мистецтва —колірно-композиційна культура майстрів французького малярства початку XX ст. («Натюрморт із червоною калиною», 2003), динамічна пастозність письма німецьких експресіоністів («Натюрморт з оранжевою драпе-рією», 1993- «Букет квітів», 1994) та лірико-епічна настроєність образів природи, побачених ним під час побуту в Петербурзі у творах російських реалістів («Фінська затока», 1994). У малярських рішеннях М.Сидоренка прочитується його творча спадкоємність із досвідом львівської школи малярства, зокрема Р.Сель-ського та К. Звіринського. Це особливо добре видно у серії своєрідних квазі-абстрактних пейзажних композицій художника, де мотиви природи, подібно, як у Р. Сельського, узагальнені і синтезовані аж до звучання напівабстрактних образів, тонко аранжованих у теплій вохристо-золотистій та холодній сірувато-блакитній колірній тонації. Натомість абстрактно-сюрреалістичні малярські полотна К. Звіринського явно інспірували у творчості молодого художника низку натюрмортів, у яких він зображує розмаїті дрібні пластичні форми (пляшки, збанки, мисочки), розміщуючи їх в умовному просторі картини, — іноді густь, іноді —демонстративно рідко, без жодного логічного зв'язку поміж собою. Мотиви ці надають образам якоїсь незбагненної таємничості, делікатної мелодії тихого співіснування («Речі», 2004, «Натюрморт з хрестом», 2005). Попри усі відчутні у малярстві М. Сидоренка уроки його вчителів та попередників, його твори позначені виразними індивідуальними рисами, своєрідним почерком, якому властива стриманість, гармонійність урівноважених композиційних побудов, м'якість узагальнених пластичних силуетів, а понад усе —інтелігентне оперування кольором завжди у нього злегка притишене, побудоване на багатстві тонких тональних та тепло-холодних контрастів. Окрему групу творів мистця становлять його графічні експерименти із абстрактними формами (рисунки олівцем, літографії, комп'ютерна техніка). Повернувшись в Україну з поїздки до США, художник працював над осмисленням набутих вражень у серії графічних картонів («Джерело», 1995' літографія). Згодом ці формальні графічні експерименти молодого художника стали основою для серії його абстрактних малярських композицій («У лісі», «Композиція І», 2001). Останніми роками мистець все частіше звертається до малювання на пленері. Так постали його сповнені тонких спостережень гірські пейзажі Яремчі («Вечір», 2003, «Смерека», 2003), Дзем-броні («Засніжені вершини», 2004, «Холодна весна», 2004), Тухлі (серія осінніх краєвидів — «Сідає сонце. Тухля», 2004, «Гора Маківка», 2004, та інші).
Наталя Кручкевич-Сидоренко — художниця більш емоційна і безпосередня у своєму малярському вислові. Образи її — а це, переважно, краєвиди Львова, його мальовничі околиці, гірські пейзажі, квіти та натюрморти — відлуння її артистичної душі, сповнені настрою і тонкої інтимної поезії життя. Творчість художниці увібрала в себе розмаїті пласти української і світової мистецької культури. Це і захоплення полотнами Сезанна, Голена, Бонара, і уроки галицького імпресіоністичного живопису початку минулого століття, передусім інтуїтивного колоризму О. Новаківського та учнів його школи («Віддзеркалення у воді», гооо, «Ритми» 2002, «Бурхливий потік», 2005). Водночас Наталія Кручкевич-Сидоренко виразно базує свою творчість на засадах, характерних для повоєнної львівської школи малярства, і в першу чергу —на досвіді її найвизначнішого представника Р. Сельського. Це добре прочитується у ряді її гірських краєвидів, особливо із Дземброні («Ліс», 2004, «Дзембронські хащі», 2004). Вони чарують вишуканою красою колірного рішення та своєрідною романтикою гірської карпатської природи, що немов овіяна на її полотнах легким ностальгійним спогадом про колись присутнього тут великого майстра. Серед нечисельних портретних робіт художниці, здебільшого інтимних, сповнених вдумливого заглиблення у внутрішній світ людини, майстерністю виконання виділяється портрет її безпосереднього вчителя Левка Щура (2003, полотно, олія). Художниця трактує його портрет з особливою увагою та пієтетом, майстерно підкреслюючи у виразі обличчя та погляді очей глибоку рефлек-суючу натуру художника та педагога. Виконані на пленері пейзажні етюди Н. Кручкевич-Сидоренко, особливо серія мотивів із львівського Ботанічного саду — це одна із найяскравіших сторінок у її творчому доробку. Художниця захоплено вдивляється у невичерпне багатство виявів живої природи, зачарована красою її форми і колірної гармонії у різні пори дня та року. Ботанічний сад, немов відгороджений від решти шумливого, неспокійного світу, став для неї своєрідною творчою майстернею під небом, розрадою серця, де вона, пристрасно вчуваючись у життя природи, намагається зафіксувати одвічну таємницю її повноти і гармонії. Так постала велика серія весняних та літніх мотивів Ботанічного саду, ніби сповнена духм'яними запахами цвітіння, шелестом зеленого листя, синявою неба та ніжним подувом літнього вітру. Все це художниця передає не засобами на- туралістичного копіювання, а прикметною мовою колірних кшталтів, ритмів, узагальнених пластичних форм. Твори Н. Кручкевич-Сидоренко полонять щирістю авторського вислову, тонкою поетичною настроєністю образів та артистизмом виконання. Відчувається, що художник уміє мислити категоріями сучасної малярської пластики, усвідомлюючи себе повноправним спадкоємцем мистецької культури попередніх поколінь.
– Любов Волошин, Заслужений діяч мистецтв України, "Образотворче мистецтво" #3, 2006, Видання Національна спілки художників України